Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 ГІРНИЧИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра екології

 Методичні вказівки

до загальноекологічної навчальної практики

для студентів спеціальності

6.040106 Екологія і охорона навколишнього середовища

та збалансоване природокористування

04.01. за шифром галузі „Природничі науки”

 Дніпропетровськ

Загальноекологічній навчальній практиці належить дуже важлива роль у процесі поглиблення й закріплення екологічних знань студентів. Вона проводиться у літні місяці й передбачає, залежно від мети практики, спеціалізації студентів, географічного положення вищого навчального закладу, його фінансово-економічних можливостей та лабораторно-технічної бази, від 5–7 до 30 днів. Практика може бути маршрутною, тобто з відвідуваннями певних об'єктів вздовж певного маршруту, або базовою. При маршрутній практиці (на автобусах, з використанням похідних екологічних або фізико-хімічних лабораторій) відвідується й вивчається набагато більше об'єктів, ніж при базовій, коли досліджуються, як правило, об'єкти навколо бази або в межах самої бази, де постійно знаходиться експедиція й обладнано стаціонарні лабораторії.

Практика має три періоди: підготовчий, експедиційний і камеральний.

У підготовчий період ґрунтовно вивчаються особливості природних умов району практики з літературних та інших джерел, готуються польове спорядження, інструмент, прилади, набори реактивів, добираються необхідний картографічний матеріал та довідники з екології.

На кількох заняттях перед практикою студентів знайомлять із завданням та умовами практики, правилами поведінки, безпеки та побуту.

Під час експедиційних досліджень студенти щоденно групами (заздалегідь створеними бригадами з 4 – 5 осіб) працюють на об'єктах під керівництвом викладачів за затвердженою програмою. Результати досліджень записуються в щоденники згідно з розробленими інструкціями. Студенти виконують також відповідні зарисовки, абриси, фотографії, відбирають проби води, повітря, ґрунтів, рослин тощо для аналізу згідно з існуючими методиками.

Під час камерального періоду складаються звіти про роботу, виконану в полі, виконуються лабораторні дослідження деяких проб, зібраних протягом екскурсій чи експедицій.

2. ТИПОВІ ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Типовими об'єктами польових екологічних досліджень можуть бути як природні, так і техногенні.

Природні об'єкти умовно поділяють на біогенні й абіогенні.

Біогенні об'єкти – це представники рослинного й тваринного світу досліджуваного району, окремі їх види, популяції, сухопутні або водні угруповання. Абіогенні об'єкти – це природні води (поверхневі – річкові, озерні, болотні, водосховищ, морів та підземні), повітря, ґрунти, гірські породи.

Техногенні – це об'єкти, створені людиною: промислові, аграрні, транспортні, енергетичні, гірничі (заводи, окремі цехи, ТЕС, АЕС, АЗС, тваринницькі ферми, автостради, ЛЕП, кар'єри), наукові й житлові об'єкти (лабораторії, бази, сховища), військові об'єкти (аеродроми, полігони), а також звалища, склади, ретрансляційні станції, окремі свердловини, машини тощо.

Перед практикою за допомогою географічних карт району (масштаб від 1:25000 до 1:100000) вивчаються наявність та особливості об'єктів досліджень та їх класифікація (енергетичні, промислові, транспортні, сільськогосподарські тощо), складається схема їх вивчення та методика досліджень. Корисно також з місцевої метеостанції дістати матеріали про „троянду вітрів” досліджуваного району. Ці дані будуть потрібні при екологічній оцінці заводів, ТЕС та інших забруднювачів повітря.