Останніми роками в різних країнах світу спостерігається зростання статевої інфекції. Група вірусів папіломи людини (ВПЛ) — це ДНК-паповавіруси (Рароуа- уігісіае) розміром 40—50 нм, які виявляють тропність до багатошарового епітелію. Виділено близько 60 видів ВПЛ, що спричиняють різноманітну патологію або паразитують у клітинах без будь-яких симптомів. Більше 20 типів ВПЛ можуть уражати слизові оболонки. Вони передаються здебільшого статевим шляхом. Найбільш відомий клінічний прояв статевої інфекції, спричиненої ВПЛ, — гострокінцеві кондиломи (ГК), що являють собою доброякісні розростання епідермісу і сосочкового шару дерми. При ГК гіперплазований епідерміс зберігає типову будову, хоча ороговіння при цьому порушується (паракератоз). Звичайні ГК спричиняються ВПЛ 6—11 типів і злоякісне переродження їх відбувається рідко. Однак кондиломи можуть трансформуватися в рак при тривалому перебігу захворювання. Інші прояви ВПЛ- інфекції геніталій: інтраепітеліальна неоплазія (піхви, шийки матки, статевого члена, ануса), папульоз Bowen, хвороба Buschke—Lowenstein, рак (вульви, цервіксу, статевого члена, ануса). Пухлини геніталий, як правило, спричиняють типи ВПЛ — 16,18, 33. Ці віруси також передаються статевим шляхом. Значно зростає частота ВПЛ-інфекції при вагітності — до 35% жінок мають безсимптомну інфекцію. Часто гострокінцеві кондиломи, які з'явились у вагітних, зникають після пологів самі, без лікування. ВПА може передаватися від матері дитині під час пологів або внутрішньоутробно. Вірусна ДНК виявляється в амні- отичній рідині у жінок з клінічними проявами ВПЛ- інфекції. Близько 50% дітей, народжених від матерів— носіїв В П Л — 16 і 18, також були інфіковані. У таких немовлят дуже високий ризик розвитку ювенільних папілом гортані. Терапія ВПЛ зводиться до симптоматичного лікування і спрямована на вилучення ділянок зміненого епітелію. Для цього застосовують фізичні методи: хірургію, електрокоагуляцію, рідкий азот, лазер; хімічні речовини: азотну, трихлороцетну та інші органічні кислоти, а також цитотоксичні препарати: подофілін, подофіло- токсин. Надто відчутний ефект може мати імунотерапія —я к специфічна (вакцини), так і неспецифічна (інтерферони). Часто застосовують комбіноване лікування.Хірургічний метод найбільш інвазійний, він призначається при великих ГК з ознаками злоякісного переродження. Частіше застосовують електрохірургію, метод потребує знеболювання. Висічення ГК за допомогою С02-лазеру мегіше пошкоджує навколишні здорові тканини і не таке болісне, як електрокоагуляція. Шляхом регуляції потужності лазеру, часу експозиції та розміру плями можна контролювати глибину коагуляції. Лазеро- терапія — метод вибору при лікуванні ГК у вагітних. Слід зауважити, що дим, який утворюється при коагуляції та вапоризації ГК не можна вдихати, бо він містить пари ДНК-вірусу. Працюючи, необхідно надівати маску. Досить безпечним та ефективним способом лікування хворих на ВПЛ-інфекцію є кріодеструкція рідким азотом або двооксидом вуглецю. Найбільш оптимальним є ритм заморожування та розморожування від ЗО до 90 секунд, що забезпечує мінімальне пошкодження здорової тканини. Кріотерапія знеболювання не потребує. Процедури кріо- деструкції повторюють через 10—15 днів. Трихлороцетна кислота використовується в концентрації 80—90%. «Випалення» проводять 1 раз на тиждень протягом 5—6 тижнів. Треба бути обережним і не допускати, щоб кислота потрапила на здорову шкіру. Солкодерм — розчин, що містить органічні кислоти та нітрат міді використовується для вилучення аногені- тальних папілом. Препарат у кількості 0,05—0,1 мл наносять на бородавки за допомогою іплікатора після попереднього очищення спиртом або ефіром. Одноразово можна обробляти не більш 5 см2 поверхні шкіри. Інколи проводять декілька сеансів з інтервалом 3—4 тижні. Цитотоксичні препарати рослинного походження по- дофілін (ПФ) і подофілотоксин (ПФТ) мають найбільше значення в лікуванні аногенітального папіломатозу. Це складні за змістом смоли, які гальмують синтез ДНК —зв'язуються з апаратом мікротрубочок клітини та пригнічують транспорт нуклеїнових кислот, що запобігає діленню клітин. Встановлено, що основними діючими речовинами ПФ і ПФТ є два мутагенних флавоноїди — кверцитин і кемферол. ПФ (10—25% розчин в етанолі або бензоїні) наносять на бородавки 2 рази на тиждень протягом до 5 тижнів. Змащене місце не можна мочити водою 6 годин. Якщо гіперкератоз бородавок дуже сильний, то спочатку декілька днів застосовують кератолітичні мазі (З—5% саліцилову або молочну кислоту). При змазуванні треба бути обережним, щоб засіб не потрапив на здорову шкіру, що може призвести до дерматиту. ПФ не рекомендується при кондиломах піхви, уретри, цервікаль- ного каналу, ним не можна лікувати вагітних. ПФТ — найбільш активна фракція ПФ — випускається у вигляді 0,25; 0, і 0,5% розчинів або крему. Рекомендується призначати за такою схемою: 2 рази на добу З дні, потім перерва 4 дні, знов 2 рази на добу 3 дні і т.д. Курс лікування 4—5 тижнів. 5-Фтороурацил (флуороурацил, accusite) — антагоніст піримідину, що порушує синтез клітинної та вірусної ДНК. Призначається у вигляді 5% мазі, крему або гелю 1 раз на ніч протягом тижня або 1—2 рази на тиждень декілька тижнів. Ефективний при уретральних та вагінальних бородавках. Фтороурацил можна застосовувати у пацієнтів з резистентними формами аногенітальних ГК після вилучення бородавок за допомогою кріотерапії та електрохірургії. Препарат протипоказаний під час вагітності. При частих рецидивах ГК призначається імунотерапія. Interferon alfa (інтрон) уводиться в основу кондиломи З рази на тиждень протягом 3 тижнів в дозі не більше 15 млн МО (розчин 10 млн МО на 1 мл води для ін'єкцій). У випадках тяжкого перебігу ГК альфа-інтерферон уводиться підшкірно 1,5 млн МО 3 рази на тиждень або внутрішньом' язово по 3 млн МО через день протягом 4 тижнів.