Відомо більш ніж 20 інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом, та ми ознайомимо вас з найбільш розповсюдженими і перш за все класичними венеричними хворобами - сифілісом та го­нореєю.

СИФІЛІС

Сифіліc - це хронічне інфекційне захворювання, що передаєть­ся статевим шляхом, і уражає практично всі органи та тканини ор­ганізму людини.

Збудником оифілісу є бліда трепонема (спірохета), що може жити та розмножуватися лише в людському організмі. В навколишнь­ому середовищі вона швидко гине.

Бліда трепонема (спірохета) від хворої людини здебільшого попадав за статевих зносин в організм партнера через мікротравми.

Безпосередня ж передача сифілісу може настати за різних обс­тавин і через різноманітні предмети.

Іноді зараження настає через предмети при спільному користу­ванні   ними,   при контакті їх із слизовою оболонкою порожнини ро­та (зубні щітки, склянки, виделки,   недокурки,   губна помада  і т.Д.)

Природні (фізіологічні) секрети і виділення хворого на сифі­ліо (піт,   слина,   сеча, випорожнення, сльози, сперма, молоко) мо­жуть бути іноді джерелом зараження.

Нарешті, дитина може заразитися в утробі матері, хворої на сифіліc (природжений сифіліc), зараження дитини ще до народження, коли формується організм, веде або до смерті плоду ще до народ­ження, або дитина народжується з гострозаразними проявами сифілі­су, або дитина народжується без видимих проявів сифілісу.

З момента попадання блідої спірохети в організм людини до появи перших ознак хвороби проходить 3-5 тижнів - інкубаційний період.

Перші прояви сифілісу - виразка-твердий шанкер, завжди роз­вивається на тому місці, де бліда спірохета (трепонема) проникла в організм.

На цій виразці-твердому шанкері можна за допомогою подраз­нення добути багато збудників - блідих трепонем.   В цьому періоді хворий особливо заразний.

В цей період - близько 6 тижнів після зараження - навіть комплекс серологічних реакцій (для цього беруть кров з вени) по­казує негативний результат.

Навіть, якщо хворий не лікується, сифілітична виразка твердий шанкер самостійно загоюється, але кількість мікроорганізмів-збудників сифілісу в крові та й в усіх тканинах людини збільшу­ється, і тому в цьому періоді сифілісу лабораторне дослідження крові вже показує позитивний результат. Далі починають з’являтися висипки, які можуть нагадувати багато різних хвороб (вторинний період сифілісу), і тому без лабораторних досліджень сифіліс не­легко розпізнати навіть лікарю.

Та й висилки самі по собі без лікування через деякий час зникають (скритий період), а потім знову з’являються (сифіліс вторинний рецидивний). Такий клінічний перебіг сифілісу, який мо­же тривати 10 років, після чого настав третинний сифіліс, сифіліс нервової системи. Тяжкі прояви сифілісу спостерігаються в осіб, які завчасно не звернулися до лікаря: утворюються гуми - вузли в усіх органах, тканинах. Вони можуть розірватися і привести до раптової смерті.

Сифіліс нервової системи може проявлятися як паралічом (спинні сухоти), так і порушенням психіки.

Щоб поставити діагноз сифілісу часто доводиться користувати­ся цілою низкою додаткових досліджень, які дають змогу визначити причину виниклого захворювання.

Тож без допомоги лікаря не обійтися за будь-якої стадії си­філісу. Про самолікування не може й бути мови.

Подальшу долю хворого на сифіліс вирішує своєчасно розпочате протисифілітичне лікування.