Сьогодні, крім традиційних венеричних захворювань (сифіліс, гонорея, з'явились венеричні інфекції нового покоління (хлімідійна, мікоплззмева, вірусна та інші), нові види венеричної пато­логії, наприклад, синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Статевим шляхом у багатьох випадках інфікуються коростою, педикульозом (вошивістю). Нерідко у пацієнєтіз спостерігаються грибкові венеричні захворювання, захворювання, викликані прості­шими, а також родинні хвороби (гепатит В та інші), то перелаються статевим шляхом.

Зросла частота генітальних папілом, герпетиформнкх висипань, гепатиту В, СНІДу, шо викликає велике занепокоєння серед хворих : лікарів у зв’язку з тим, що вони тяжко перебігають і навіть ?=-кікчуютьс- летально.

3.1. ХЛАМІДІОЗ

В останні роки хламідіов признано найровпозсюдженішим захво­рюванням, шо передається переважно статевим шляхом, перевищуючи захворюваість на гонорею в 2-6 разів. За даними Європейського то­вариства з питань вивчення хламідій, урогенітальними хламідіозами у світі уражено більш, ніж 50 млн.чоловік.

Хламідісз сечостатевих органів викликають дрібні мікроорга­нізми - хламідії. Проникнувши під час статевих зносин в сечоста­теві органи, хламідії розмножуються в клітинах слизової оболонки сечівника, прямо: кишки, піхви та шийки матки ( у разі попадання в очі - й у кон’юнктиві), зумовлюючи запальний процес.

Хламідії можуть бути причиною різноманітних ускладнень у та­зовій ділянці та черевній порожнині.

Із статевих інфекцій у чоловіків найчастіше зустрічаються негонорейні уретрити, 35-60?. яких зумовлено хламідіями. Близько 20-30?. цервіцитів і уретритів у жінок також зумовлені хламідіями,

Одним з найважчих ускладнень хламіпісза є хвороба Рейтер? (ураження сечівника, очей, та суглобів) та безплідність. Встанов­лено, до більш ніж у 50?. випадків трубна безплідність у жінок має хламідійну природу.

Хламідійна інфекція сечостатевих органів не має- певних влас­тивих лиш? їй (патегкомакічяих) ознак, які б давали можливість зірогідно відрізнити її від іншої сечостатевої інфекції, наприк­лад, від гонореї.

З дня зараження хламідіозом від хворого сексуального партне­ра проходить три дні (а буває аж три тижні), доки людина відчує, що вона хвора.

Нерідко перебіг хламідіозу взагаїі безсимитомний. і з такому випадку інфікована особа передає свою інфекцію іншим сексуальним партнерам.

У чоловіків хлзмідійний уретрит (запалення сечіникз), схожий на прояви гонореї,   але виділення незначні,   більш прозорі - се-

розні,   серозно-гнійні.   Хворий відчуває свербіння у каналі   або почуття дискомфорту.

Та попри такі незначні симптоми, хламідійна інфекція у чоло­віків призводить до запалення яєчка, передміхурової залози, і це призводить до безплідності та імпотенції.

У жінок хламідійна інфекція також проявляється мзлосимптом-но, без гострих клінічних ознак.Хворі жінки скаржаться на свербіж зовнішніх статевих органів і неприємні відчуття під час сечови­пускання.

Хламідійна інфекція у жінок уражає найчастіше сечівник та внутрішні статеві органи, що приводить до безплідності.

Вирізнити хламідійне захворювання серед інших захворювань,що передаються статевим шляхом досить нелегко не лише хворому (хво­рій) , а й лікарю. Повноцінне лікування та повне одужання ви може­те отримати лише після кваліфікованого медичного обстеження, яке включає і лабораторне.

3.2.МІК0ПЛАЗМ03

Збудником мікоплазмозу є мікоплазма. Є декілька видів мікоп-лазм. Із них одні спричинюють запалення в сечостатевих органах, інші - не призводять до хвороби.Але якщо певний вид мікоплазми для однієї особи не патогенний, то для сексуального партнера цей мікроорганізм може бути патогенним і викликати запалення сечоста­тевих органів.

Заражуються мікоплазмою переважно статевим шляхом.Інкубацій­ний період коливається від 5 до 10 днів.Інфекція може бути мало-симптомною і поруч з цим - генералізованою. Вчені підтверджу­ють,що мікоплззми знаходили в кістковому мозку, в лімфатичних вузлах, в тканині легень та в пухлинних (І) тканинах.

Розповсюдженість носійства мікоплазм у сексуально активних жінок коливається від 15 до 957..

З.З.УРОГЕНІТАЛЬНИЙ КАНДИДОЗ

До інфекційних захворювань, що передаються переважно стате­вим шляхом, належить також урогенітальний кандидоз, збудником якого є дріждьоподібні гриби.

Урогенітальний кандидоз виникає як в результаті зараження статевим шляхом, так і внаслідок дисбактеріозу при застосуванні антибіотиків, метронідазолу, глюкокортикоїдів. Хронічні захворю­вання з порушенням обміну речовин, гормональна недостатність зз-хисних функцій тканин сприяють виникненню кандидозз. Урогені-тальний кандидоз трапляється частіше в жінок у формі вульвовзгі-ніту, вагініту, уретриту, пієлоциститу. Виділення із стзтевих ор-гзнів жінок нагадують сир.

За даними вітчизняних вчених серед жінок, хворих на уроге-нітальний кандидоз, у 82Х виявлені запальні, пухлинні і ендокрин­ні захворювання сечостатевих органів, при цьому дисфункція яєчни­ків - у 16Х, первинна безплідність - у 5%, оваріальна гіпофункція - у 27..

У чоловіків унаслідок ураження дріждьовими грибами виникзє баланопостит (ззпалення головки статевого члена), уретрит (запз-лення сечівника), пієлоцистит (гнійне запалення сечового міхура), виділення із сечівника чоловіків - рідкі, білі.

Урогенітальним кандидозом можна заразитися разом з будь-якою іншою інфекцією, що передається переважно статевим шляхом. А таку змішану інфекцію лікувати досить складно, так як всі інфекції, що передаються переважно статевим шляхом, потребують застосувзння антибіотиків, які ускладнюють клінічний перебіг урогенітального кандидозу.

3.4.ІНФЕКЦІЇ СЕЧОСТАТЕВИХ ОРГАНІВ, ВИКЛИКАНІ ПРОСТІШИМИ

Чи не найпоширенішим серед таких захворювань, збудником яких є простіші, являється урогенітальний трихомоніаз. Трихомонадний процес розвивається переважно через 5-14 днів після зараження, хоча можливий як короткий, так і триваліший термін інкубзційного періоду. Заразитися трихомоніазом можуть як дорослі (статевим шляхом), так і діти (дівчатка) за умов порушень гігієнічних умов у побуті. А саме: коли мати та донька користуються однією білиз­ною, рушником, особистими предметами туалету. Ззхворювзння перебі-гзє мзлосимптомно, але викликає такі ж запальні процеси, як і зз умов зараження гонореєю.

До запальних захворювань сечостатевої системи та прямої киш­ки  можуть   призвести зараження амебою (найчастіше у гомосексуа-