Попередження захворювань, що передаються переважно статевим шляхом, є найкращим методом боротьби а цими хворобами. Уникнути хвороби можна за дотримання правильно використовуваної особистої профілактики венеричних хвороб.

Цінність персональної профілактики ніким не заперечується, і це сьогодні вже не є предметом дискусій. Справедливим можна вва-жзти лише твердження, що найреальнішим запереченням особистої профілактики може бути одне - відсутність надійних і цілком прий­нятних засобів, однаково ефективних проти сифілісу, гонореї, хла-мідіозу, трихомоніаза та ін.

Зараз однією із вимог до індивідуальних профілактичних засо­бів венеричних хвороб та небажаної вагітності, окрім вищеназвано­го, є ще й одночасне попередження ВІЛ-інфекції.

І все ж, говорячи про необхідність особистої профілактики, неможливо нехтувати математично-статистичними дослідженнями зару­біжних вчених, згідно з якими систематичне застосування засобів персональної профілактики тільки в ¼ тих осіб, які зазнають ри­зику інфікування, навіть за умови 50% ефективності цих засобів дає можливість знизити захворюваність на гонорею до мінімального рівня менш ніж за 5 років.

Особиста профілактика венеричних захворювань у чоловіків та жінок може бути здійснена як у спеціальних пунктах індивідуальної профілактики (так званих венпрофілакторіях), так і самостійно у разі вірогідної небезпеки зараження на венеричне захворювання внаслідок випадкового статевого контакту.

В останньому випадку аутопрофілактика здійснюється за допо­могою застосування індивідуальних портативних („кишенькових”) профілактичних засобів згідно з інструкцією.

Варто зазначити, що індивідуальна профілактика венеричних хвороб  на  спеціальних  пунктах й досі не посіла гідного місця у

загальній профілактиці хвороб, що передаються переважно статевим шляхом. Головною причиною цього є незадовільна інформованість на­селення про існування пунктів і про те, що в пунктах противене-ричних профілактичних заходів пацієнтові гарантують анонімність та конфіденційність.

Не останню роль тут відіграє також непереборність частиною пацієнтів психологічного бар’єру, пов’язаного з відвідуваннями пунктів.

Нині найбільшу популярність у населення набуває особиста профілактика венеричних захворювань методом аутопрофілактики за допомогою різних хімічних засобів.

Такими засобами є такі препарати, як хлоргексидину біглюко-нат (гібітан), цидипол, мірамістин.

Користуватися ними необхідно так: якщо випадковий статевий акт з маловідомою особою не виключає можливості зараження однією із вказаних хвороб - необхідно зразу ж після статевої близькості обмити статеві органи ледь теплою водою з милом. Після цього ватним тампоном, змоченим в хлоргексидина біглюконаті, обтерти статеві органи і навколишню шкіру. Навіть в цьому випадку заспо­коюватись не слід, а необхідно звернутися до лікаря- венеролога, в шкірно-венерологічний диспансер, в кабінет знонімного лікування тощо, де взм нададуть можливість пройти досконале обстеження, а в разі необхідності - призначать лікування.

Державно-громадська профілактика хвороб, що передаються пе­реважно статевим шляхом, включає в себе лікувально-діагностичні, диспансерні, протиепідемічні, юридичні, у тому числі законодавчі, санітарно-просвітницькі заходи.

З метою охорони здоров’я населення, попередження трансфузій-ного та природного сифілісу, раннього виявлення хворих, профілак­тичному обстеженню на сифіліс підлягають донори, вагітні, хворі соматичних стаціонарів для дорослих, працівники дитячих закладів, харчових підприємств, автопарків тощо.

Обстеження так званого декретованого контингенту (працівники дитячих закладів та підприємств гормадського харчування) прово­дять кабінети, пункти планованих профілактичних медичних оглядів.

Кожен громадянин в разі необхідності може звернутися до ка­бінетів анонімного обстеження, де йому гарантують конфіденцій­ність і кваліфіковану діагностику.