Трихомоніаз
В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas tenax, що виявляється в порожнині рота; Tricomonas hominis — у шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis — у сечостатевому тракті. Патогенною є тільки Т vaginalis.
У жінок місцем мешкання Т. vaginalis є піхва, у чоловіків — передміхурова залоза і сім'яні пухирці. Сечовипускний канал може уражатися у хворих обох статей.
У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає безсимптомно. Лікуванню підлягають хворі на трихомоніаз як із запальними явищами, так і за відсутності їх. Обов'язкове лікування носіїв збудника диктується тим, що вони можуть
бути джерелами зараження. Ефективними засобами лікування трихомоніазу є препарати групи нітромідазолів — метронідазол, орнідазол (тиберал) тинідазол.
Методики лікування трихомоніазу метронідазолом:
• по 0,25 г 2 рази на день протягом 10 днів;
• перші 4 дні по 0,25 г 3 рази на день, інші 4 дні — по 0,25 г 2 рази на день;
• 1-й день по 0,5 г 2 рази, 2-й — 0,25 г 3 рази, у наступні 3-й, 4-й і 5-й дні — 0,25 г 2 рази на день;
• по 0,5 г 4 рази на день протягом 5—7 днів (рекомендують при хронічному, ускладненому трихомоніазі);
• у 1-й день по 0,75—0,8 г 4 рази, у 2-й — 0,4—0,5 г 4 рази, тривалість лікування 2 дні (рекомендують при свіжому трихомоніазі, у тому числі при змішаній інфекції
(гонорея, сифіліс та ін.) з невеликою довготривалістю захворювання);
• 100 мл розчину, що містить 500 мг метронідазолу, внутрішньовенно (крапельно) протягом 20 хв 3 рази на добу, курс — 5—7 днів (показаний при хронічному три
валому перебігу, частих рецидивах, що не піддаються лікуванню).
Хворим рекомендують також тинідазол (по 2 г одноразово).
Тиберал призначається по 0,5 г 2 рази на добу 5 днів. Антибіотики і сульфаніламідні препарати при трихомоніазі не дають терапевтичного ефекту. Вони показані лише за наявності змішаної інфекції. Етіологічне видужання спостерігається не у всіх пацієнтів. Окремі хворі потребують додаткового лікування.
Після стихання гострих запальних явищ можна проводити місцеве лікування (тільки після проведення уретроскопії і за наявністю показань) — промивання сечовипускного каналу метронідазолом (розчином для внутрішньовенного застосування), мірамістином, гібіта-
ном (хлоргексидина біглюконатом), цидіполом, розчином
срібла нітрату (1:1000—1:6000), ртуті оксиціаніду (1:1000—1:6000), етакридину лактату (1:2000) з наступними інсталяціями суспензії осарсолу з борною кислотою і глюкозою. Жінкам з вульвітом і вагінітом показані спринцювання, ванночки з настоєм квіток ромашки, трави шавлії. При бартолініті зазначені вище препарати уводять у вивідні протоки залоз. При змішаній інфекції призначають комбіновані препарати — софрадекс (фра- міцидина сульфат, граміцидин та дексаметазон) і гаразон (гентаміцин і бетаметазон). Для місцевого лікування застосовують
комбінований препарат кліон Б (0,5 г метронідазолу і 0,15 г нітрату міконазолу).
Жінкам препарат призначають у вигляді піхвових таблеток 1 раз на добу
протягом 10 днів. Лікуванню підлягають обидва статевих партнера. Контроль вилікування проводять через 7— 10 днів після лікування, а потім ще двічі з інтервалом 1 місяць. Терапію вагітних протитрихомонадними засобами
рекомендується проводити у другому-третьому триместрі вагітності. Лікування новонароджених дівчаток полягає в механічному вилученні трихомонад шляхом
промивання піхви через тонкий катетер настоями ромашки, шавлії, розчином фурациліну.
|