СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ВИБОРУ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ Протягом тривалого часу лікарями, демографами, соціал-гігіє- ністами, а також біологами вирішується питання: якою мірою і з якою повнотою демографічні покаїшики, такі, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, можуть служити показниками здоров’я населення? Останнім часом все частіше зустрічаються праці, в яких заперечується використовування демографічних показників як інтеграторів здоров’я населення, але визначається їх роль як одного із складників оціночної системи показників. На думку згаданих вище дослідників, визнаючи єдиний сплав біологічного і соціального у всій складній різноманітності його проявів, ми повинні усвідомлювати, що характер взаємовідносин і форми проявів не можуть бути однозначними, оскільки це не статичний процес, а процес розвитку. -І саме з огляду на це наведені раніше факти про невідповідність показників захворюваності, смертності та середньої тривалості життя не слід піддавати однозначній інтерпретації і робити на їх основі єдиний висновок про непридатність використання демографічних показників для характеристики здоров’я. Хвороба — явище не випадкове. 1, виходячи з цього, багато вчених схильні вважати хворобу виявом життєздатності і життє- впжнванпя популяції з точки зору процесу еволюції. Якщо підходити з цих позицій, то чи не здатний сам факт високої захворюваності і низької смертності засвідчувати велику життєздатність людської популяції та її адаптаційний вплив на умови життєдіяльності, що не імпонують людині. Чи не є факт вищої захворюваності жінок саме показником їх більшої життєстійкості? Чоловіки менше хворіють, але раніше вмирають, бо їх організм не в змозі протистояти патологічному процесу, який призводить до швидкого летального кінця. А факт низької захворюваності і високої смертності не свідчить про небезпечну ситуацію для життєдіяльності? Хіба в даному випадку показники захворюваності, якими б низькими вони не були, поза рівнем смертності мають підстави фіксувати високий рівень здоров’я? Характеристика процесу здоров’я залишиться неповною без поєднання її з показниками смертності та середньої тривалості життя. У питанні співвідношення захворюваності та смертності в проблемі здоров’я закладені роль і місце демографічних показників у системі оцінок здоров’я населення. їх роль розкривається через визнання мовби двох боків (захворюваності та смертності) єдиної проблеми — проблеми здоров’я. Тут неминуче постає питання про їх єдність і протилежність. Смертність не існує поза захворюваністю, тоді як захворюваність довгий час може існувати поза смертністю. Смертність ніби акумулює в собі всі патологічні процеси в організмі людини і відповідні їм захворювання, і в цьому їх єдність. Але не кожне захворювання закінчується смертю, і в цьому їх відмінність. На думку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я тільки демографічні показники. І помилки тут по буде. Адже демографічні показники — цс ще і дуже місткі інтегратори, що характеризують процес розвитку. Показники смертності та середньої тривалості життя кращим чином на сьогоднішній день акумулюють в собі всю попередню патологію захворюваності, дуже по-різному розподілену, в часі. Нині недостатньо опрацьовані методи кількісної оцінки стану вдоров’я населення чи окремих його груп. Для прийняття рішень використовується сукупність показників, кожний з яких оцінюється окремо. Оцінка стану здоров’я за параметрами захворюваності окремої людини має важливе прикладне значення для отримання конкретної характеристики здоров’я населення, для дослідження формування контингентів хворих осіб, для прогнозування. Так, для визначення груп здоров’я осіб працездатного віку використовують характеристики тільки хронічних захворювань: їх виявлення за частотою звертань, частота загострень, ступінь важкості. Дещо інший підхід вироблено у геронтологів до оцінки стану здоров’я осіб похилого віку. Критерієм для визначення груп здоров’я є оцінка вікових змін, думка обстежуваного про свій стан здоров’я, пристосування до життя, наявність хронічних захворювань, патологічних станів. Особливістю комплексних оцінок стану здоров’я дітей та підлітків є визначення рівня і ступеня гармонійно досягнутого фізичного і нервово-психічного розвитку, ступеня реактивності та резистентності організму до хвороб. Під час комплексного вивчення стану здоров’я населення оціночні критерії були зорієнтовані на 5 груп здоров’я. В основу групування було покладено такі ознаки: ступінь імунологічної резистентності, рівень основних функцій організму та наявність тривалих хронічних захворювань із зазначенням ступеня їх компенсації, Зазначена методина зорієнтована на об’єктивні критерії, одержані в період проведення медичних оглядів та тривалого нагляду за частотою звертань, і забезпечув зіставлення оцінок. Узагальнений показник суспільного здоров’я повинен інтегровано відображати індивідуальне здоров’я членів суспільства. Рівень вдоров’я індивіда за такого підходу визначається добутком різних ступенів психофізичної і тимчасової непрацездатності. Найкраща оцінка здоров’я населення складається з аналізу його динамічних зрушень, однак у цих випадках необхідно утримуватися від спрощення трактовки. Соціал-гігієністи розглядають здоров’я з позицій 3 його рівнів: біологічний рівень — досконалість регуляцій організму, гармонія фізіологічних процесів, максимальна адаптація; соціальний рівень — міра соціальної активності; психологічний рівень — переборювання хвороби. Показники здоров’я людини — індивіда: 1) відсутність чи наявність хронічного захворювання; 2) функціональний стан органів і систем (з урахуванням способу життя та стану навколишнього середовища); 3) неспецифічна резистентність, про яку можна судити за показниками захворюваності; 4) психічний та фізичний розвиток. Показники здоров’я популяції: 1) тривалість життя, 2) відтво- репня потомства; 3) працездатність; 4) захворюваність (відображає ступінь адаптації до умов середовища); 5) задоволення життям. Виробляючи критерії оцінки здоров’я населення і визначаючи спрямування дії низки відомих меднко-біологічних, мсдико-демо- графічних і медико-соціальних чинників, слід врахувати, що всі нони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку, але в майбутньому під впливом науково-технічної революції відбудеться неминуче їх перегрупування, і, можливо, більш важливими стануть такі характеристики, як інтелектуальний, психологічний і навіть емоційний потенціали. Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але поки що не має такого досвіду стосовно зміцнення здоров’я здорових. Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової людини. 6 епідеміологія хвороб, але помає епідеміології здоров’я. Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров'я, кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров’ям здорових. У світі сучасних наукових уявлень здоров’я як соціально явище, яке мас біологічну основу, є складною багатофакторпою проблемою і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених. ІІа закінчення слід відзначити, що сьогодні на паших підприємствах слабо діють мотивації збереження здоров’я людей, тут мало дбають про застосування здоров’язберігаючих технологій, додержання санітарних норм, ГПК, техніки безпеки, проведення інших профілактичних заходів. У зв’язку з цим значну частину тягаря хвороб суспільство несе внаслідок розвитку екологічно шкідливих видів господарської діяльності, економії асигнувань на створення безпечних умов праці тощо. Перед фахівцями, котрі вивчають здоров’я населення, стоять завдання: виявити основні прпчиїшо-наслідкові зв’язки, оцінити напрями і ступінь впливу окремих чинників та їх комплексів на формування показників здоров’я і на цій основі розробити пропозиції щодо усунення несприятливих чинників навколишнього середовища. ПРО ВИМІР ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ Судження про здоров’я населення даного регіону чи окремих груп людей, як правило, грунтуються на таких негативних характеристиках здоров’я людей, як, наприклад, захворюваність чи рання смертність. При цьому існує неписане правило: чим сильніше виявлене нездоров’я певного контингенту (наприклад, у показниках захворюваності^, тим гірше його здоров’я. Такий спосіб виражати здоров’я населення чи суспільне здоров’я через показники його нездоров’я застосовують найчастіше завдяки можливості кількісних оцінок. Дійсно, ми маємо змогу підрахувати кількість хворих та померлих, тих, які стали інвалідами, які отримали травму тощо. У системі охорони здоров’я склалася методика відбору медично- демографічної інформації, яка відображає в основному нездоров’я населення. Кожна країна має свій набір медико-статистичних показників, які у динаміці багатьох років враховуються та аналізуються. Однак деякі з них з часом перестають відображати зміни в суспільному вдоров’ї, а також не дають можливості зіставляти їх з показниками інших країн. Це зумовило необхідність удосконалення уявлень про природу суспільного здоров’я шляхом розробки його позитивних характеристик, що й було враховано 1981 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у програмі «Здоров’я для всіх до 2000 року». У цьому документі міститься рекомендація використати позитивні характеристики здоров’я населення у формуванні цілеіі та оцінки результатів діяльності системи охорони здоров’я та окремих її служб. Ці характеристики повинні враховувати не тільки показники виживання населення, але й такі позитивні складники здоров’я, як працездатність, самопочуття. Перш ніж розглядати визначені вже підходи до формування позитивної концепції суспільного здоров’я, слід відзначити, що останнє не можна розглядати, як «нездоров’я навпаки». Річ у тім, що сучасні знання про природу хвороб дають достатпьо повне уявлення про причини та види нездоров’я. В той же час не існує загальновизнаного уявлення про структуру здоров’я, про властивості цієї якості. Як зауважив у зв’язку з цим І. Енгельгардт (1975), «...концепції здоров’я і нездоров’я не є симетричними... У той час як існує багато видів нездоров’я, здоров’я слід розуміти в однозначному сенсі». Здоров’я населення оцінюють, як правило, через сукупність кількісних показників суспільного здоров’я, найважливішими з яких є смертність, захворюваність, інвалідність і фізичний розвиток. Кожна з характеристик стану здоров’я має певне значення для оцінки суспільного здоров’я і посідає відповідне місце в системі вивчення й одержання статистичпої інформації. Значення і місце кожного з компонентів стану здоров’я змінюється в різні періоди життя суспільства, а також залежно від конкретних цілей і завдань. Таким чином, матеріали про смертність та інфекційну захворюваність, не втративши свого значення й нині, поступилися місцем для даних про важливіші неінфекційні захворювання та інвалідність. Найбільш загальні завдання щодо вивчення захворюваності відбиваються у реєстрації та узагальненні даних за такими групами еахворюваності та контингентами: 1) загальна захворюваність — облік захворювань (гострих та хронічних), на які страждає населення визначеної території за певний період; 2) інфекційна захворюваність — виділення спеціального обліку інфекційних хвороб, пов’язане з необхідністю оперативного використання для проведення протиепідемічних заходів; 3) найважливіші неінфекційні захворювання, які підлягають особливому обліку, диспансерному нагляду і г, важливими не тільки в епідеміологічному, а й у соціальному сенсі (рак, туберкульоз, серцево-судинні захворювання, діабет, психічні захворювання тощо); 4) захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, яку виділяють чороз важливість обліку економічних втрат у виробництві; 5) госпіталізована захворюваність, яка дає. змогу знати склад хворих, котрі лікувались у лікарнях, в умовах стаціонару. Усі перелічені види захворюваності мають свою систему реєстрації та звітності, межі аналізу та використання інформації. Найважливішу інформацію для планування, управління та знання рівня здоров’я несе в собі загальна захворюваність. Загальна захворюваність враховує поширеність усіх захворювань серед населення загалом та окремих захворювань у визначених групах населення на даній території. Основним джерелом інформації про загальну захворюваність с діагноз, який поставлено лікарем і записано в медичній документації. Це так званий показник звертань за медичною допомогою. Дані про загальну захворюваність за показниками звертань можуть дати цінні відомості для різнобічної діяльності в охороні здоров’я. Однак використання даних тільки за показниками звертань до лікарів пов’язане з низкою ускладнень, а саме: 1. Суб’єктивне ставлення хворого до свого стану. Встановлено, що 25—30 % населення протягом року не звертається за медичною допомогою, в той же час внаслідок медичних оглядів додатково виявляють до 800 захворювань на 1000 населення (І. Д. Богати- рьов, О. О. Роменський, 1978). 2. Різний стан медичної допомоги па даній території і забезпеченість лікарями, спеціалізація медичної допомоги, кваліфікація лікарів, радіус лікарського обслуговування, організаційні форми медичної допомоги, рівень профілактичної роботи — усе це впливає па рівень захворюваності. 3. Залежність від діагностичних можливостей, які має лікар для встановлення діагнозу (використання ультразвукового та рентгенологічного дослідження, лабораторних, спеціальних методів обстеження) . 4. Різна організація статистичного обліку лікарських діагнозів. На рівень захворюваності за показниками звертань виливає культура населення, організація медичної служби на дільниці, кваліфікація лікарів, «мода» на діагнози та багато інших чинників. медичних оглядів. Показники отримують щодо всіх захворювань і за окремими нозологічними формами. Важливим моментом у характеристиці, описуванні та аналізі захворюваності в правильне й однакове розуміння використання термінів. Нині ще не снлалося чіткого уявлення про вдине розуміння і повну зіставність термінів та понять, якими користуються у різних країнах. Розглянемо термінологію, що стосується захворюваності в нашій країні (табл. 2). В одній із доповідей ВООЗ зазначалося, що будь-який показник захворюваності повинен бути: 1) надійним — вимірювати те, що повинен вимірювати; 2) об’єктивним — показувати одні й ті ж величини при вимірюванні різними людьми; 3) чутливим — реагувати на зміни; 4) точним — відображати зміни становища в конкретних умовах. З метою одержати порівняльні дані про здоров’я населення України (в числі інших країн) отримала рекомендації щодо підготовки статистичних даних для Європейського регіонального бюро (ЄРБ) ВООЗ. Однією із важливих функцій ВООЗ є збір, аналіз і розповсюдження інформації та статистичних матеріалів про здоров’я населення і діяльність охорони здоров’я країн — членів ВООЗ. Різні підрозділи штаб-квартири ВООЗ у Женеві (Швейцарія) збирають та аналізують дані з визначених проблем. Серед найважливіших' і широко використовуваних статистичних матеріалів варто назвати дані про смертність і так звані показники здоров’я для всіх (ЗДВ). Дані про смертність більшість європейських країн подають у ВООЗ щорічно з початку 50-х років. Дані можуть бути направлені в ЄРБ чи безпосередньо в штаб-квартиру ВООЗ, до їх публікують у Щорічнику світової санітарної статистики. Слід відзначити, що статистика смертності е найбільш повною та порівняльною між окремими країнами, тому її широко використовують. Офіційний запит, підписаний Генеральним директором ВООЗ, з проханпям пода- Таблиця 2. Сучасні терміни показників захворюваності Зміст показника
Сучасник термін
Вперше в житті діагностовані захворювання Усі захворювання у населення, які мали місце за визначений період часу (гострі, хронічні, нові випадки та виявлені раніше) Захворювання, які можуть бути зареєстровані у населення на визначену дату (момонт) Частота вперше виявлених захворювань (первинна захворюваність) Поширеність, або частота, всіх захворювань (загальна захворюваність) Частота захворювань, виявлених під час медичного огляду ти дапі про смертність, було направлено наприкінці 1992 р. в Україну. 'Систему статистичних показників ЗДВ в Європейському регіоні засновано 1984 р. згідно з відповідним рішенням Європейського регіонального комітету. Метою показників ЗДВ е оцінка стану здоров’я населення і діяльності охорони здоров’я в регіоні, що стосується 38 завдань стратегії «Здоров’я для всіх до 2000 р.» Показники ЗДВ охоплюють широкий спектр проблем, у тому числі смертність, захворюваність, інвалідність, спосіб життя, навколишнє середовище, служби охорони здоров’я тощо. Варто зауважити, що якість і порівняльність даних за деякими показниками поки що є недостатніми. Поліпшення якості цієї інформації потребує значних зусиль як з боку країп, так і з боку ВООЗ. Збір даних за показниками ЗДВ, аналіз та підготовку звіту проводять 1 раз на 3 роки. Черговий запит про надання даних направлено в країни — члени ЄРБ ВООЗ у серпні — жовтні 1993 р. Згадані вище показники широко використовують це тільки різні міжнародні організації, а й самі країни для оцінки стану здоров’я населення, планування та управління охороною здоров’я. У багатьох країнах це стимулювало розробку національних показників, порівняних з міжнародними показниками ЗДВ, що, в свою чергу, значно полегшить обмін відповідними даішмн. На відміну від країп — багаторічних членів ВООЗ, необхідний досвід і ресурси для підготовки вищезгаданих матеріалів для ВООЗ відсутні в більшості нових держав — членів ВООЗ, в тому числі в Україні. Історичні дані по нашій країні також відсутні в базах даних ЄРБ ВООЗ. Нижче наводимо перелік деяких статистичних показників ЗДВ, які певною мірою пов’язані з проблемами екології (крім показників смертності, що будуть наведені у главі 3)Л Статистичні показники ЗДВ * Відсоток населення (24—64 роки), яко одінюб стан особистого здоров’я як гарне (дані ошітуванпя) Відсоток інвалідів працездатного віку, які зайняті регулярною виробничою діяльністю Середня кількість днів тимчасової непрацездатності на 1 працездатного и;і рік Відсоток населення з довготривалою інвалідністю Кількість нових випадків туберкульозу (всі форми) » нових випадків вірусного гепатиту » хворих із злоякісними новоутвореннями (поширеність) » осіб із хворобами системи кровообігу » хворих па хронічні обструктивні захворювання легенів » хворих на цукровий діабет Індекс КІІВ у дітей 12-річного віку (середня кількість зубів із карієсом, пломбованих чи видалених) Середня кількість видалених зубів у віковій групі 35—44 років Відсоток беззубих людей у віковій групі 65—74 роки Кількість новонароджених з генетичними порушеннями » випадків таласемії » випадків синдрому Дауна » випадків фенілкетопурії » випадків йріпа ЬіГісІа » випадків аненцефалії » випадків недостатності Г-6-ФД » випадків кістофіброзу » осіб працездатного віку з тривалою непрацездатністю » випадків смерті в ранній неонатальний період (0—6 днів), включаючи тільки живонароджених з масою тіла 1000 г і більше Кількість випадків смерті в ранній неонатальний період (0—6 дпів), включаючи живонароджених з масою тіла 500 г і більше Кількість мертвонароджепих з масою тіла 1000 г і більше чи терміном вагітності 28 тиж і більше Кількість мертвонароджених з масою тіла 500 г і більше чи терміном вагітності 22 тиж і більше Кількість нових випадків ішемічної хвороби серця (ІХС) » нових випадків цереброваскулярних захворювань » нових випадків раку шийки матки » нових випадків раку молочної залози » дорожних пригод з пораненнями чи жертвами » загиблих чи поранених у дорожних пригодах » загиблих чи порапепих впаслідок побутових нещасних випадків удома » поранених внаслідок нещасного випадку на роботі » загиблих внаслідок нещасного випадку па роботі » уживаного тютюну (в кілограмах за рік на 1 мешканця) Вживання чистого алкоголю (в літрах за рік на 1 мешканця) Кількість транспортних пригод, пов’язаних із вживанням алкоголю Відсоток населення, забезпеченого гігієнічними засобами видалення стоків (каналізація тощо) Відсоток міського населення, забезпеченого гігієнічними засобами видалення стоків Відсоток сільського населення, забезпеченого гігієнічними засобами видалення стоків Відсоток населення, яке проживає в будинках з водогоном » міського населення, яке проживав в будинках а водогоном. » сільського населення, яке проживає в будинках з водогоном. » населення без доступу до питної води на близькій відстані » поверхневих вод, придатних за національними стандартами для підготовки питної води » рекреаційних вод, придатних для використання за національни- ними стандартами Кількість годин протягом року, коли концентрація завислих твердих часток у повітрі перевищувала 250 мкг па 1 м3 Кількість годин протягом року, коли концентрація озону в повітрі перевищувала 200 мкг на 1 м3 Кількість масових харчових отруєнь протягом року » осіб, які отруїлися харчовими продуктами протягом року Відсоток населепня, що мешкав в оселях, які не відповідають стандартам Відсоток безпритульних Середня кількість мешканців на 1 кімнату в житлових будинках Кількість випадків професійних захворювапь у віці 15—64 роки » смертей від професійних захворювапь у віці 15—64 роки Середня річна втрата робочих днів на 1 працюючого внаслідок професійних захворювань Площа країни у квадратних кілометрах Відсоток міського населення Кількість населення ОСОБЛИВОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ Без знання здоров’я населення та його тенденцій, без прогнозних оцінок суспільство не може розвиватися повноцінно. Доведено, що приблизно на 50 % здоров’я людини визначав спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, не- вбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріально-побутові умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, грунту, а також складні природно-кліматичні умови (внесок цих чинників — до 20 % ) ^ Істотне значення мав стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20%, які визначають сучасний рівень здоров’я населення. Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективністю медичних профілактичних заходів припадає всього 10 % «внеску» в той рівень здоров’я населення, що ми його сьогодні маємо. Захворюваність є найважливішим показником у характеристиці здоров’я населення. Вона більше, ніж показник смертності, народжуваності, фізичного розвитку, реагує на зміни навколишнього середовища, діяльність системи охорони здоров’я. Нині домінуюче місце в структурі захворюваності та смертності населення посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення. Помітно зросла значущість травматизму, нервово-психічних, ендокринологічних, алергічних, генетичних та інших захворювань складної етіології, що відбиває вплив усієї багатоманітності умов життя населення на його здоров’я. Статистика захворюваності населення України, що грунтується на реєстрації звертань хворого до лікаря, свідчить, що 1992 р. на кожні 100 тис. населення було 118763,7 випадку захворювань, у тому числі 63867,9 — уперше виявлених. Дані про захворюваність та поширеність захворювань серед населення України за останні 5 років подані в табл. З і 4. У структурі захворюваності 1-ше місцо посідають хвороби органів дихання (35951,7 випадку серед усіх хворих і 31114 — серед уперше виявлених), далі йдуть хвороби системи кровообігу (21176,6), на 3-му місці хвороби нервової системи та органів чуття (11836,1). Серед уперше виявлених хвороб на 2-му місці — хвороби Багато країн для вивчення загальної захворюваності використовують таке джерело інформації, як опитування (інтерв’ю) вибіркових груп населення, застосовуючи анкетний метод. Так, у СНІ А перманентне дослідження здоров’я населення включало вивчення захворюваності на вибірковій сукупності родин за анкетою опитування, яка містила понад 40 запитань про членів родини, захворювання, медичну допомогу, використання медикаментів тощо. Японія проводить вивчення захворюваності на базі опитування населення вибіркових районів. Дослідження, проведені в Дайії, Франції, також побудовані на опитуванні населення. Перевагою методу опитування е можливість застосувати різний обсяг питань, пов’язаних із захворюваністю населення (отримання соціально-гігієнічної характеристики, якості медичної допомоги, ставлення хворого до свого захворювання, його думки щодо цього тощо). Під час опитування можуть бути враховані захворювання, з якими населення не зверталося з тих чи інших причин за медичною допомогою. Недоліками методу опитування в самодіагностика захворювапь населенням, заміна діагностичних термінів симптоматичним описанням хвороб, а також значна кількість помилкових відповідей па запитання анкети. За останнє десятиріччя значно зросла роль такого джерела даних про захворювання населення, як медичні огляди. Під час оглядів виявляють в основному хронічні захворювання, а також ті, з якими населення активно не звертається до медичних закладів. Виявлені клінічні випадки захворювань — це лише верхівка «айсберга» захворюваності. Основна маса цього «айсберга» — нерозпізнані і неліковані випадки — певідомі лікарю. Серед достоїнств цього методу можна назвати виявлення ранніх форм і стадій захворювань, уточнення діагнозу деяких хронічних захворювань і патологічних відхилень. Дані медичних оглядів мають велику діагпо- стичну цінність, вони точні та надійні. Під час проведення медичних оглядів є можливість застосувати допоміжні діагностичні засоби, уніфікувати діагностичний підхід до різних захворювань. Недоліками медичних оглядів є неможливість виявляти гострі захворювання, а також значні витрати коштів і часу на їх проведення. Результати дослідження захворюваності складають різні показники. Багато з них мають чіткі визначення і терміни. Показниками, що визначають захворюваність, можуть бути: а) люди, які мають хвороби; б) захворювання, перенесені цими людьми; в) тривалість цих захворювань. У табл. 1 наведені показники, які застосовують для аналізу захворюваності. Вони можуть бути обчислені як стосовно захворюваності, що визначається за кількістю звертань, так і з включенням Таблиця 1. Назви, визначення та методика обчислення деяких показників захворюваності
Методина обчислення
Показник
Визначення та призначення показника
захворюва- Дао уявлення про рівець та об'єм захворюваності Сукупність захворювань, які виникли за визначений проміжок часу (гострих і хронічних)
Частота пості: вперше виявлені захворювання усі захворювання вахворювання ца момент медичного огляду Спеціальні показники частоти захворюваності (підгрупові) Структура захворюваності (питома вага кожного захворюван- н і серед інших) Частота виявлення осіб, які жодного разу не хворіли Тривалість захворювання Сукупність захворювань, які виникли за визначений проміжок часу, а також тих, які раніше були у населення і враховані за визначений проміжок часу Сукупність захворювань, зареєстрованих у населення на визначений момент (під час медичного огляду) Вказує на рівень захворюваності в різних віково-статевих, професійних, суспіль- во-соціальних групах населення Визначає місце кожного захворювання серед інших Показник, який має визначити: відсоток практично здорових осіб під час медичного огляду; відсоток осіб, які не хворіли протягом року на гострі захворювання; відсоток осіб, які жодного разу не звернулися до медичних закладів протягом року; відсоток працюючих, які не мали протягом року листків непрацездатності через хворобу Визначають з моменту: виникнення захворювання (хронічні захворювання); початку даного випадку (загострення хронічного захворювання); госпіталізації; тимчасової непрацездатності Кількість захворювань, які виникли вперше, на 1000_____________________ Середня чисельність населення Кількість захворювань, наявних у населення протягом року, на 1000 Середня чисельність населення Кількість захворювань, наявних у населення в даний момент, на 1000 Середня чисельність населення Кількість захворювань осіб віком 20—29 років, па 1000 Чисельність населення у віці 20—29 років Кількість'захворюпань на ангіну, на 1000_____ Кількість захворювань, вперше виявлених протягом року Кількість осіб, визначених практично здорови- ми, на 1000_______ Кількість обстежених Кількість днів лікування хворих 8 даним захворюванням Кількість випадків даного захворювання