Кожпе суспільство мусить знати своє положення в системі демографічних координат. Демографічна ситуація поряд з медичною, як у дзеркалі, відображає стан благополуччя суспільства із соціальних, економічних, етнічних, моральних та інших позицій. Відомо, що демографічний стан суспільства значною мірою залежить від екології. В той же час умови навколишнього середовища залежать від демографічної ситуації. Недарма екологію часто визначають як науку про відносини організмів чи їх сукупностей між собою та з навколишнім середовищем. Вирішити проблему взаємовідношення діяльності людини і навколишнього середовища не просто. Протягом усього розвитку людського суспільства перед ним стояли 2 проблеми: перетворити навколишнє середовище і зберегти його. Дійсно, людство не може не взаємодіяти з навколишнім середовищем. Однак, перетворюючи навколишнє середовище, людина повинна намагатися запобігати процесу руйнування природи, тому що не може існувати без неї. Діяльність людини мас бути спрямована на зберігання екологічної рівноваги^ Можна припустити, що в умовах суворого зберігання «природної рівноваги» можливе існування лише первісного племені, яке добуває їжу збиранням плодів та полюванням на тварин. Якби можна було усю планету перетворити на заповідник, то сучасна цивілізація перестала б існувати. Отже, наслідком втручання людського суспільства в природні екосистеми може бути стан стійкої або, навпаки, динамічної рівновагії. У першому випадку основні біологічні ознаки людської груші залишаються більш чи менш незмінними протягом тривалого часу: зберігаються розмір популяції, щільність та склад, енергетичний та харчовий баланс, загальний рівень життя. Цей консерватизм відбивається і на рівні суспільної організації та способові виробництва. Близькість до екологічної рівноваги досягається в різних умовах середовища, за різних форм господарського укладу та в популяціях різної щільності. У випадку динамічної рівноваги, характерної для більшості розселених і таких, які швидко розвиваються, суспільств, зростаючі потреби в продуктах харчування, водних ресурсах, сировині, розташуванні відходів задовольняються за рахунок підвищення корисної діяльності суспільства, витрат енергії та інтспснвпішого використання біотичних та абіотичних компонентів середовища. Цей тип рівновагії (той чи інший ступінь близькості до неї) особливо показнішії для людських суспільств н епоху індустріалізації. В історії суспільств бували, звичайно, періоди, коли екологічний баланс порушуєшся, що спричинило дуже серйозні соціальні та біологічні наслідки. Мета екологічного аналізу полягає в тому, щоб зрозуміти біологічні властивості суспільств і родни та індивідів, які входять до нього, вивчаючи характер процесів, що підтримують рівновагу в системі, а також процесів обміну. До таких процесів належать передача енергії, транспортування їжі та води, поширеність захворювань в екосистемі та інше. Кажучи про екологічний «успіх» того чи іншого суспільства, нерідко використовують термін «рівень життя» («життєвіш стандарт», Дж. Уайпер). Цс поняття включає в себе сукупність біологічних, медичшіх або демографічних чинників. Вельми загальними показниками «рівня життя», які характеризують «пристосованість» суспільства до умов середовища, можуть служити величина популяції та її стабільність, смертність, середня тривалість життя індивіда, стан харчування. Мабуть, найбільш переконливим підтвердженням «непристосованості» може служити зменшення кількості поиуляції (депопуляція). Аналізуючи «ефективність» екосистеми, необхідно детально розглядати умови життя суспільства, його структуру. У будь-якому аспекті взаємовідносин між організмом і середовищем можна виявити визначені обмеження: кліматичні в прямому сепсі або опосередковані (пов’язані, наприклад, із забрудненням атмосферного повітря, грунту, води, з недостатністю будівельних матеріалів для будівництва житла), обмеження, пов’язані з нестачею харчових ресурсів, зі специфікою поширення хвороб тощо. Ці обмеження можуть бути також наслідком недосконалості соціальної організації, наприклад, неправильної організації трудової діяльності протягом річного циклу, поганого зберігання продуктів харчування тощо. Безсумнівно, різні екологічні умови справляють значний вплив на кількісні показники відтворення населення. Таким чином, для того, щоб реально оцінити демографічні зміни в країні, потрібно визначити пріоритети. кСучасиа цивілізація має декілька глобальних проблем: 1) дистрофія джерел промислової сировини; 2) пошук нових енергетичних ресурсів; 3) подолання загрози глобального забруднення навколишнього середовища. Остання проблема є наслідком життєдіяльності людини, тому п проблема якості народонаселення безпосередньо з нею пов’язана. У свою чергу якість народонаселення — інтегратор впливу середовища на людину. Демографічні показники. Під час вивчення демографічної ситуації в країні або в окремих її регіонах дослідників, як правило, цікавлять кількісні характеристики відтворення населення. Існує багато монографій та методичних розробок з питань демографії, які використовують у підготовці професійних демографів. Ми ж тут даємо стислий опис окремих демографічних показників, які можуть бути використані фахівцями для оцінки й аналізу демографічної ситуації. Демографія як наука включає в себе і медичну демографію, яка є однією з наукових дисциплін, що сприяє виробленню єдиних поглядів на окремі стадії життєвого циклу, на зв’язок між внутрішньою гомеостатичністю організму і безперервними змінами зовнішнього середовища, па закони, які детермінують нерозривність буття індивіда і популяції, до якої він належить. Особливе значення в демографії надається залежності між двома взаємопов’язаними демографічними явищами, які з часом змінюються. При цьому, звичайно, одне явище відокремлене від іншого певним проміжком часу, розрив між ними досягає тижня, місяця, декількох місяців, років і т. д. У таких випадках виникає необхідність визначити цей інтервал, який називають часовим лагом. Кожна окрема людина смертна, а населення безсмертне, воно постійно оновлюється за рахунок виникнення нового життя замість втраченого. і/ Існує поняття «смертність» — властивість, притаманна населенню загалом. Вона полягає в тому, що в процесі свого існування населення неодмінно втрачає частину життя на кожному відрізку часу. Смертність являє собою масовий статистичний процес. Статистичний характер смертності виявляється у варіації тривалості окремого життя, причин, обставин, умов окремої смерті. / Смертність є важливим показником життєвості та умов життя населення. Рівень смертності характеризує добробут людей, умови їх праці та побуту, досягнення медицини і всієї системи охорони здоров’я. Детальну характеристику смертності дають так звані таблиці ! доживання, які характеризують порядок вимирання населення. Це статистичні таблиці, які показують, скільки з даного числа народжених доживає до того чи іншого віку і скільки вмирає, яка ймовірність для осіб кожного віку дожити чи не дожити до цього віку, яка середня тривалість життя населення тощо. У міжнародних статистичних збірниках та щорічниках показники таблиць доживання складені за п’ятирічними віковими групами окремо для чоловічого населення, для жіночого населення та для населення обох статей. Лікарі-клініцісти часто змішують поняття «летальність» (від хвороб) і демографічне поняття «смертність». Під летальністю розуміють відношення числа померлих від будь- якої хвороби до числа хворих на неї чи (з використанням термінів теорії ймовірності) летальність — це ймовірність для хворих на дану хворобу вмерти від неї. Смертність же визначають відношен- пям числа померлих від будь-якої хвороби до кількості населення. У термінах теорії ймовірності смертність — це ймовірність для населення будь-якої місцевості вмерти від даної хвороби: смертність з точки зору теорії ймовірності є складною подісю, яка складається з двох простих подій — захворюваності та летальності, а ймовірність складної події дорівнюй добутку ймовірностей тих простих подій, в даному випадку — захворюваності і летальності. Я низки ймовірностей смерті особливе значення маг; смертність дітей до 1 року, тобто смертність немовлят. Цілком природно для цього віку надавати більшого значення ймовірнісній мірі, ніж мірі рівня, адже контингент дітей до 1 року протягом року встигає повністю обновитися. Під смертністю немовлят у демографії розуміють смертність дітей до 1 року, яка вимірюється ймовірністю смертності для новонародженого протягом року (1-го року після народження). Поряд зі смертністю немовлят, яка охоплює весь 1-й рік життя, в демографії розглядають ще смертність перннатальну (утробну) і неопатальпу (смертність у перші дні після народження). Вік немовлят характеризується багатьма особливостями. Перехід від внутрішпьоутробного до позаутробпого життя, пристосування до нього, особливості харчування, повна безпорадність немовляти і залежність його життя від організації догляду за ним — ось неповний перелік рис життя людини на цьому етапі. Статистичні показники, які вимірюють рівень смертності немовлят, здавна служать для оцінки соціального благополуччя суспільства. Відомо, що чим більша чисельність дітей, які вмерли до 1 року, тим за інших однакових умов вищий загальний коефіцієнт смертності. Тому необхідно вивчати й обчислювати окремо коефіцієнт смертності немовлят і коефіцієнт смертності осіб, старших 1 року. Серед демографічних показників одним із пайзиачніших і таким, що часто використовується, є показник середньої тривалості очікуваного життя. Для нульового віку сенс показника середньої тривалості очікуваного життя можна сформулювати як середнє число років, які може прожити новонароджений за умови, що протягом його майбутнього життя буде зберігатися той самий порядок вимирання, що спостерігається в даний час. Середня тривалість очікуваного життя може бути розрахована для будь-якого віку. Народжуваність — це процес оновлення населення за рахунок появи нового життя. Як і смерть, народжуваність людини належить до явищ природи і має пизку рис біологічного і медичного характеру. Але, як і смерть, народження людини — соціально детермінований акт. Біологічний бік цього процесу є предметом медичної статистики. но врахувати їх залежність від візового складу зіставлених груп. Наприклад, розбіжності, які е в коефіцієнтах смертності без обліку впливу вікового розподілу даної групи школення, в одному випадку перебільшують, а в іншому примепшують'^юзбіжності. Для зіставлення загальної смертності, народжуваності, плодючості за окремими групами населення доводитьсявДавашгея до так званої стандартизації коефіцієнтів. Коефіцієнти, отримані шляхом зважування повікових коефіцієнтів по одній й тій самій віковій структурі, називають стандартизованими коефіцієнтами. Справжній коефіцієнт відтворення населення. Довжина покоління, природний рух населення. Характер і темпи відтворення населення правильніше відображують не загальний коефіцієнт природного приросту, а справжній коефіцієнт відтворення, або коефіцієнт прогресу. Велике значення мають також інші показники, пов’язані з режимом відтворення, наприклад, довжина покоління, період подвоєння населення тощо. Справжній коефіцієнт відповідає даному режиму відтворення населення і не залежить від змін перехідних особливостей у статевому складі населення. Він демонструє, який коефіцієнт природного приросту забезпечив би існуючий режим відтворення населення за умови відповідної йому віково-статевої структури, тобто справжній коефіцієнт є коефіцієнтом природного приросту стабільного населення, який відповідає даному режиму відтворення населення. Довжину покоління подають як середній час (період), який необхідний для заміни покоління батьків на покоління їх дітей. Довжина покоління може бути визначена як середня величина віку матері під час народження допьки. Довжина покоління для жіночого населення коливається у межах ЗО ±2 роки, для чоловічого населення вона дещо більша. До процесів природного руху населення належать процеси народжуваності та смертності, які забезпечують природний приріст населепня, а також процеси шлюбу і розлучення. Існує 2 основні напрямки дослідження цих процесів: екстенсивний аналіз та інтенсивний аналіз. Процеси руху населення являють собою процеси ного розвитку протягом певного часу, відтворення, динаміку. Під час статистичного вивчення динаміки часто обмежуються тим, що порівнюють величину і склад досліджуваного об’єкта в різні періоди. У простому випадку зіставляється явище па 2 дати — базисну та звітну, тобто те, що «стало», порівнюється з тим, що «було». Для правильного розуміння сучаспшг троблем народонаселення, загострених за останній час, необхідно прослідкувати демографічні процеси, які відбуваються як у світі/загалом, так і в окремих країнах, регіонах. / Темпи вростання чисельності населенняСередньорічний приріст, %Період подвоєння чисельності населення (число років) ПовільнішМенш нк 0,5Понад 139 Помірний0,5-1,070—139 Швидкий1,0-1,547—70 Дужо швидкий1,5—2,037-47 Бурхливий2,0—2,528—35 2,5-3,023—28 3,0-3,520—23 3,5-4,018—20
Звернемося до статистичного змісту приросту населення. Спочатку Д. Бар, а потім Ж. М. Пурсен запропонував таку шкалу показників природного приросту населення (табл. 13)./ іселеппя можна го- досягають або нерозвинутих країп населення, а в де- д цього рівня, еленпя кожної су- а тип зміни поко- > відтворення на-
Отже, про бурхливе зростання чисельності 11 ворити лише тоді, коли середньорічні його темпи ревищують 2 %. Варто зауважити, що більшість промислово вже наблизилася до нульового рівня приросту яких з них приріст населення навіть нижчий в ___ Типи зміни покоління. Дія законів народонаї V спільної формації справляє вирішальний вплив уііііпя народонаселення, тобто па хід природної Іселення. Відомі 2 типи зміни поколінь: тин швидкої зіиіш і тип повільної зміни. У сучасній науково-демографічній літер ітурі тип швидкої № називають пер- я, визначною ри- учаспого (друго-
змпш поколінь одержав назву траднцшпого, ного і шим типом відтворення населення. Тип відтворені сою якого є повільна зміна поколінь, мас назву го) типу відтворення населення. Перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення є всесвітньо-історичним процесом. Ніші він відбувається в усьому світі і отримав назву демографічного переходу. Традиційний тип відтворення населення характеризується такими основними рисами: висока народжуваність і смертність, низький природний приріст, коротка середня тривалість життя; повільний ріст чисельності населення. Сучасному типу відтворення населення властиві: низька народжуваність і смертність, низький природний приріст населення, висока середня тривалість життя, повільний ріст чисельності населення. Медико-демографічні показники, використовувані в міжнародній практиці. У рекомендаціях з підготовки статистичних даних для Європейського регіонального бюро ВООЗ пропонується збір, аналіз та розповсюдження інформації і таких статистичних показників в Число народжених слід відокремлювати від числа пологів, оскільки останні можуть бути багатоплідними, а також від числа народжень, оскільки з числа народжених звичайно виключають мерт- вонароджених (які но входять і до числа померлих). Для характеристики природного руху населення необхідно перейти від абсолютного числа його до відносного, яко показує інтенсивність народжуваності. Для цього абсолютне число народжених ділять па чисельність населення і одержують коефіцієнт народжуваності. Під терміном «народжуваність» звичайно розуміють саме цей коефіцієнт, а не абсолютне число народжених. Правильна побудова коефіцієнта вимагає, щоб у його дільнику була чисельність середнього населення за відносний проміжок часу. Це можна показати па такому прикладі: припустимо, що в середині року населення подвоїлось. Якби ми розділили число народжених на чисельність населення на початку року, то отримали б перебільшене уявлення про народжуваність. Л якби, навпаки, розділили число народжених па чисельність населення па кінець року, то отримали б зменшену народжуваність. Отже, правильний коефіцієнт народжуваності можемо отримати шляхом ділення числа народжених па середню чисельність населення. Народжуваність прийнято обчислювати па 1000 осіб середнього населення, тобто в промілях (°/оо). Якщо ж народжуваність виражають в інших одиницях, це має бути зазначено. Облік плодючості може мати різний ступінь деталізації. Найпростішим є розрахунок загального коефіцієнта народжуваності, який являє собою відношення числа народжень до чисельності населення. Цей показник використовують тільки для визначення простого відтворення. Показники заміни (одного покоління іншим) стабільного населення будують па основі коефіцієнтів плодючості за віком. Коефіцієнт народжуваності залежить від віково-статевої структури населення. Щоб відобразити дійсний рівень народжуваності, слід вивчати її для тієї частини населення, яка безпосередньо бере участь у відтворенні. Однак і цей спеціальний коефіцієнт (коефіцієнт плодючості) буде представляти середню величину з різної народжуваності окремих вікових груп: групи 15—19 років, де народжуваність ще досить низька; групи 20—24 років, де народжуваність найвища, тощо. / Поряд з коефіцієнтом плодючості велике значення мають брутто- 1 і нетто-коефіцієнти відтворення населення. Ці показники відображають, в якому кількісному відношенні покоління батьків замінюється поколінням дітей. Плодючість у межах 15—49 років (або 15—24 років) характеризується такими основними показниками: коефіцієнт плодючості; плодючість у віковому інтервалі від х до (х + 1) років; брутто-коефі- цієпт відтвореппя населеппя для піку х років; іієтто-косфіцієпт відтворення населення. Брутто-коефіцієнт відтворення населення можна визначити за спеціальним рівнем, у якому враховується частка дівчат серед па- роджених дітей (дорівнює приблизно 0,485) та плодючість у точно визначеному віці. Брутто-коефіцієнт для жіночого населеппя дорівнює середньому числу дівчат, яко народжують жінки. Інакше кажучи, брутто-коефі- ціснт являє собою загальну табличну плодючість без обліку народжених хлопчиків. Нетто-коефіціснт відтворення населення показує, скільки в середньому народиться дівчат у жінок за все їхнє життя, і дає можливість судити про те, наскільки збільшується або зменшується жіноче населення протягом одного циклу відтворення. оа даними про народжених, які розподілені за віком матері, і даними про чисельність жінок кожного віку є можливість отримати характеристику рівня народжуваності окремих вікових груп населення. Ці таблиці будують для 5-річних пікових інтервалів жіночого населення, рідше — для чоловічого. Таблиці будують для всього населення, для міського, сільського та за окремими територіями. Визначальними у побудові таблиць плодючості за даними перепису населення і поточної статистики населення є числа народжених за 2 роки за віком матерів та даними перепису населення (про піковий розподіл жіпок), які прнходяті.ся па середину періоду. Найкращу зведену характеристику різних параметрів, які визпа- , чають загальну народжуваність, дає чистин коефіцієнт відтворення Ко, який вимірює ступінь зміни кількості жіночого населення між двома послідовними поколіннями. За допомогою цього чистого коефіцієнта можна обчислити річний коефіцієнт приросту кількості населення — Ко- Відомо, що Ко = ]^-0,488-8і5, де IV — середня кількість дітей па 1 жінку; 0,488 — частка дівчаток серед новонароджених; 8|5 — частка дівчаток, які доживають до 15-річиого віку. Найпростіший метод дослідження відтворення населення полягає у визначенні того, чи є достатньою кількість народжень для поповнення складу населення. Показники, які дають відповідь па це запитання, називають коефіцієнтами заміни старого покоління па нове. Характерним для всіх показників заміни є те, що для вимірювання користуються даними про стаціонарне населення за таблицею смертності, а плодючість береться до уваги, як правило, у відносно простій формі. Порівнюючи низку демографічних коефіцієнтів (смертності, народжуваності, плодючості тощо) по країнах, за класами, заняттями та фахами, по місту і селу, за причинами смерті тощо, иеобхід- Україні: 1) чисельність населення за 24 віковими групами (1, 2, З, 4,5—9 років і далі за 5-річішмн групами, 80—84,85 і старші, вік невідомий), число народжених; 2) розподіл віку померлих за 28 віковими групами (всіх вікових періодів, 0 днів, 1—6 днів, 7—27 днів, 28—364 дні, всього до 1 року, 1 рік, 2 роки, 3, 4, 5—9 років, 10— 14 років і далі за 5-річпимн інтервалами, 80—84, 85 і старші, вік невідомий); 3) розподіл причин смерті з урахуванням статі за Міжнародною класифікацією хвороб 9-го перегляду (МКХ-9). Демографічні показники в характеристиці здоров’я населення. Крім показників загальної смертності, смертності за причинами, смертності пемовлят, народжуваності, плодючості, середньої тривалості життя для оцінки суспільного здоров’я населення використовують чисельні розрахункові показники, існують стандартні програми, які включають набір від декількох до 40 показпиків. В Інституті проблем керівництва АНР розроблено пакет програм «Де- мометрик». Деякі розрахункові показпики щодо оцінок суспільною здоров’я дозволяють проводити його орієнтоване зіставлення в різноманітних віково-статевих групах, у регіональному аспекті тощо залежно від мети. Показник суспільного здоров’я за Чангом (індекс Чанга). Для розрахунку індексу Чанга використовують 3 специфіковані за віком показники: захворюваність загальна, середня тривалість захворювання і смертність. Усі захворювання розглядають як рівнозначні. Величину індексу Чанга визначено на інтервалі від 0 до 1. Вона дорівнює 1, якщо протягом року, що його розглядають, усі представники досліджуваного контингенту були практично здорові і ніхто з них не вмер, і вона дорівнює 0, якщо за цей час жодний із представників цього контингенту не був практично здоровим. Вихідними даними для розрахунку індексу Чанга є: вік (повних років); кількість населення; середня кількість захворювань за рік; середня тривалість захворювання (частка року); вікові коефіцієнти смертності (на 1000). Результатом розрахунку є число, яке дорівнює частці даного року, протягом якого представники контингенту, що вивчається, перебувають у практично здоровому стані. Цей показник обчислюють як для кожної вікової групи, так і для всього населення загалом. Індекс Чанга простий в інтерпретації. Його використовують для орієнтовної зіставної оцінки здоров’я населення різних регіонів, а також для аналізу тенденцій у зміні здоров’я населення регіону, який вивчають. Практичне застосування індексу Чанга обмежене через припущення, що лежить в основі його формулювання, про те, що всі види нездоров’я еквівалентні щодо їх внеску в показпик, який є результатом розрахунку. Показник суспільного здоров’я за Саліваном (індекс Салівана) визначають як прогноз тривалості життя для осіб даної вікової груші контингенту, який вивчають, обчислений на умовах, що з майбутнього життя віднято час, який припадає на нездоров’я. Обчислюючи цей показник, мають на увазі 2 показники з таблиць смертності: кількість людипо-років, які нрожпто в кожній віковій групі, та ймовірність доживання до даного віїсу. Вихідними даними для розрахунку індексу Салівана є: вік (повних років); кількість населення; кількість випадків смертності за рік; середня кількість днів нездоров’я за рік па 1 людину. Далі складають таблицю, до якої включені 2 обчислені за програмою показники і диференційовані за віком середня тривалість майбутнього життя та індекс Салівана. Індекс Салівана простий в інтерпретації: він визначає для кожного віку прогноз тривалості життя за відрахуванням тих років, які в середньому припадають па хвороби. В індексі Салівана у наочній формі є 2 чинники, які формують наше уявлення про суспільне здоров’я: смертність і нездоров’я. Особливість практичного використання індексу Салівана полягає в неоднозначності уявлення про нездоров'я. Однак для конкретного дослідження це поняття може бути уточнено і виміряно. За одиницю виміру можна прийняти, наприклад, середню кількість днів госпіталізації чи середню кількість днів непрацездатності за рік, які припадають на 1 особу даної вікової групи. Існує варіант програми, до час нездоров’я обчислюється за даними смертності. Показник проблемності захворювання за Мілером (індекс Міле- ра). Для визначення ступеня впливу окремих видів захворювань на здоров’я людей у практиці охорони здоров’я використовують поняття проблемності (пріоритетності) захворювання. Цьому поняттю відповідають кількісні характеристики, які можуть бути інтерпретовані як показники нездоров’я представників досліджуваного контингенту в рамках даного внду захворювання (даної причини смерті). Цей показник визначає втрату, якої зазнало суспільне здоров’я через наявність захворювань даного виду серед населення, а також передчасну смерть з відповідних причин. По суті показник пріоритетності захворювання є різновидом індексу суспільного здоров’я, який «діє» у межах даного виду захворювання. Вихідними даними для розрахунку індексу Мілера є: стандартизована за статтю та віком смертність з даної причини в контингенті, який вивчають; стандартизована за статтю та віком смертність з даної причини серед референтного населення; кількість випадків смерті з даної причини в контингенті, який вивчають, на 100 тис. населення; середня кількість років життя, втрачених унаслідок дії даної причіпні смерті (для контингенту, який вивчають); кількість днів госпіталізації з даної причини за рік (для контингенту, який вивчають); кількість звертань до поліклініки з даної причини за рік (для контингенту, який вивчають) ; кількісна характеристика контингенту, який вивчають. Результатом розрахунку є така кількість людино-років життя (на 100 тис. населення), яку додатково проживуть представники контингенту, який вивчають, за умови виключення даного виду захворювання (даної причини смерті) з переліку діючих. При цьому вважають, що 1 день госпіталізації еквівалентний скороченню життя на 1 день, а 1 амбулаторне відвідування еквівалентне ‘/з дня в стаціонарі. Індекс Мілера призначено для кількісної оцінки ефективності програми боротьби з даним видом захворювань. Зміна його величини на заданому інтервалі часу е кількісною мірою ефективності заходів, передбаченою Програмою на умовах, що саме вони вплинули на зміну відповідних показників захворюваності та смертності. > Загальна характеристика демографічних процесів в Україні Аналіз стану здоров’я народонаселення за останні десятиріччя засвідчив значні негативні зміни медико-демографічних процесів в Україні. Демографічна ситуація в Україні набула форми гострої кризи. Такий висновок зроблено насамперед на підставі факту, що негативні зміни в кількісних показниках відтворення населення супроводжуються зниженням його якісних характеристик, зокрема погіршенням здоров’я. Ототожнювання демографічної кризи з депопуляцією базується на спрощеному тлумаченні демовідтворюючого процесу, на його ототожнюванні з природним рухом населення, тобто поновленням його складу внаслідок взаємодії народжуваності та смертності. Демографічна криза є наслідком усього попереднього розвитку нашого суспільства, кризового стану усіх сфер його життя, накопичення та загострення суперечностей, невирішеність яких гальмує демографічний розвиток. Загальновизнано, що через відсутність кількісних критеріїв оцінки суспільне здоров’я населення значною мірою відбивається у демографічних показниках, показниках психічного і фізичного розпитку, функціонального стану організму, захворюваності. Серед демографічних показників пайіиформативиішими є середня тривалість життя, народжуваність, загальна і дитяча смертність, природний рух населеппя. Слід відзначити, що в Україні в динаміці цих показників за останні роки спостерігаються несприятливі тенденції. Протягом останніх десятиріч зросла захворюваність дорослого населення, збільшився загальний рівень смертності, знизилася середня тривалість життя. В окремих областях України (Чернігівській, Сумській, Полтавській, Донецькій та ін.) рівень смертності значно перевищив рівень народжуваності., Продовжує залишатися негативним природний приріст населення України, який становив 1993 р. —3,4 %о проти —2,0 %о 1992 р. і —0,8 %о 1991 р. Внаслідок таких тенденцій посилився процес постаріння населення, тобто зменшення и його віково-статевому складі питомої ваги молодих вікових груп населення та збільшення кількості осіб у віці понад (>0 років. Народжуваність та плідність. Україна належить до країн з низькою народжуваністю та плідністю. 1992 р. загальний коефіцієнт народжуваності становив 11,4°/оо, 1993 — 10,8 %о, у тому числі в містах— 11,0 %о, в селах—12,5 %о, що с, найнижчим показником за всі минулі повоєнні роки. З усіх демографічних зои тільки в західнії! коефіцієнти народжуваності, як і раніше, перевищують республіканський показник народжуваності, що особливо виявилося в Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській областях. Відносно вищий рівень народжуваності у Західному регіоні обумовлений меншим ступенем урбанізації цієї території порівняно з іншими демографічними зонами. Катастрофічне знижений життєвого рівня переважної більшості населення як наслідок соціально-економічної кризи, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт, невпевненість у зміні найближчим часом ситуації на краще змушують більшою мірою, ніж раніше, обмежувати розмір сім’ї. Вичерпана плідність, яка характеризується сумарним показником народжуваності, 1992 р. становила 1,7 дитпші, в тому числі в містах — 1,5, у селах — 2,2. Рівень народжуваності в Україні слід оцінювати як дуже недостатній, особливо в містах, оскільки він давно не забезпечує простого відтворення населення — нетто-коофіціснт відтворення населення 1992 р. знизився до 0,791, в тому числі в містах — до 0, 699, у селах — до 1,045. Традиції багатодітності в Україні втрачені. Серед новонароджених переважають діти 1-ї та 2-ї черговості народження. 1992 р. вони становили близько 88 % народжених, в тому числі в містах — 82 %, у селах — 80 %. Зростають масштаби однодітності та бездітності. Дедалі більша частина народжених концентрується у матерів МОЛОДОГО дітородного віку. СереДІІЬОДІТІІІСТЬ більш поширена в СІЛЬСЬКІЇ! місцевості. Ллє несприятливий порівняно з містами віково- статевий склад населення сіл, який зумовлений міграційними процесами, що призводять до зниження питомої ваги молоді, резуль- тується у більш низькому, ніж у містах, загальному коефіцієнті на- роджуваності при вищій інтенсивності дітонародження. Зниження життєвого рівня населення, що спричинене кризовими явищами в економіці, призводить до значного збільшення розриву між потребами у підвищенні життєвого рівня населення і можливостями їх задоволення. Задоволення потреб у дітях конкурує із задоволенням інших потреб сім’ї. Тому більшість шлюбних пар різко обмежують дітородну активність, зберігаючи для себе таким чином перспективу більш високого середнього доходу на 1 людину, 1991—1992 рр. була вищою на 55,1 %, ніж у сільській місцевості (відповідно 6,02 та 3,88 %). Мертвонароджуваність 1992 р. складала 7,9 %. У структурі причин мертвонароджуваності на першому місці — внутріншьоматкова гіпоксія та асфіксія під час пологів (71,7 %), на другому — природжені аномалії (15,5%), на третьому місці — синдром дихальних розладів. Одним із несприятливих чинників, які впливають иа здоров’я новонароджених, є несприятливе зовнішнє середовище, виробничі шкідливості у матері. П’ятнадцять відсотків жінок, що втратили дітей у перинатальний період, мали шкідливі та важкі умови праці, 5 % —шкідливі звички (алкоголізм, паліїшя, наркоманія), 4,1 % — постраждали від Чорнобильської аварії (ліквідатори, евакуйовані). У структурі перииатальної смертності з 1985 р. відзначається стабільне зменшення втрати дітей в антенатальний період — від 35 % 1985 р. до 27,9 % 1992 р. Частота народження дітей з природженими аномаліями. Причини вад розвитку. Природжені вади розвитку в Україні вийшли на друге місце у структурі захворюваності та смертності дітей 1-го року життя. 1992 р. народилося 14 тис. 672 дитини з природженими апомаліями, що більше, піж попереднього року. Природжені захворювання в 25 % випадків зумовлюють мертвонародження та смертність новонароджених. В Україні чітко простежується тенденція до зростання репродуктивних втрат та генетичної обтяженості населення. Потенційно загрозливими для генофонду є радіаційні та хімічні забруднення, що поширюються иа цілі регіони. Наукові дослідження показали, що частота природжених вад розвитку в екологічно забруднених територіях у 2—3 рази вища, ніж в інших регіонах. Досить поширеними є інфекції, що впливають на геном людини: хламідії, мікоплазми, уреаплазми. Вони частіше спостерігаються у людей з первинним імунодефіцитом внаслідок несприятливого впливу чинників навколишнього середовища, що в свою чергу викликає вторинний імунодефіцит. В Україні створено медико-гене- тичну службу, яка щорічно надає консультативну допомогу близько 60 тис. сімей. Впроваджується пре- та иостпатальнпй скриніпг спадкової патології та природжених вад розвитку. 1992 р. перервано 1360 вагітностей у зв’язку з діагностуванням вад розвитку плода за допомогою ультразвукового скринінгу. У структурі природжених вад розвитку новонароджених па першому місці — кістково-м’язові деформації (16,7%), на другому — вади серцево-судинної системи (13,1 %), иа третьому — вади розвитку кінцівок (11,6 %), потім йдуть вади розвитку статевих органів — 7,9 %, нервової системи — 6,3 %, хромосомна патологія — 5,6 % (дані 1992 р.).