Інтегральний показник здоров’я населення. Його застосування
1 Основні визначення здоров’я
Протягом багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров’я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномена здоров’я, визначити його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров’я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження . Вивчення різних аспектів здоров’я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв’язків між чинниками навколишнього середовища та здоров’ям людей є важливим завданням дисципліни "Безпека життєдіяльності”. Здоров’я людей належить до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в цілому. Поняття "здоров’я” належить до числа складних медико-філософських уявлень. Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття "здоров’я”. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров’я людини, але і він є далеко не повним1. Взагалі "здоров’я” – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я записано: "Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”. Таке визначення поняття "здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я На основі вищесказаного виділяються три рівні опису цінності "здоров’я”: 1) біологічний – початкове здоров’я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації; 2) соціальний – здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності відношення людського індивіда до світу; 3) особливий психологічний – здоров’я є відсутність хвороби, але швидше заперечення її у значенні подолання (здоров’я – не тільки стан організму, але й стратегія життя людини). Біологічні ознаки здоров’я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за яким поточність формоутворюючих, фізіологічних і біологічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам. Перші елементи здоров’я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до визначеного ступеня змінюється й її здоров’я. На біологічному рівні здоров’я характеризується нормальною функцією організму на всіх рівнях його організації – організму, органів, гістологічних, клітинних та генетичних структур; нормальною поточністю типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню; здатністю організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюються (адаптація); здатністю підтримувати постійність внутрішнього середовища організму; забезпеченням нормальної і різнобічної життєдіяльності та зберіганням живої основи в організмі. Враховуючи, що людина є соціальною істотою, то її здоров’я є соціальною цінністю і передумовою для соціологізації особистості, для її "обростання” суспільними відносинами, включення в ритм та життя суспільної системи. Здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людини до світу. Найбільш повно сутність соціальної цінності здоров’я сформулювали В.В. Канеп, Г.І. Цареградцев і Б.І. Ольшанський: "Здоров’я – це не тільки одна з необхідних передумов щастя людини, його всебічного, гармонійного розвитку. Воно є не тільки однією з умов досягнення людиною максимальних успіхів у га лузі освіти, професійної підготовки, продуктивності праці, оптимістичного і життєстверджуючого ставлення до усього, що відбувається. Здоров’я – це також важливий показник і чутливий індикатор благополуччя народу”. Здоров’я є своєрідним дзеркалом соціально-економічного, екологічного, демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів. Психологічний рівень здоров’я обумовлений психічними особливостями людини, можливостями забезпечити і подолати хворобу, способом життя і розумінням того, що здоров’я – це не тільки стан організму, але і стратегія життя. Суттєво впливають на здоров’я людини її особливі психічні стани, які не є постійними її якостями, але виникають спонтанно або під впливом зовнішніх факторів (розлад свідомості, зміни настрою, апатія, афектні стани, напруженість тощо). Здоров’я часто розглядається як відсутність хвороби. Медична наука приділяє цьому велику увагу і розробила класифікацію хвороб, в яку включено тисячі найменувань і описів механізмів, їх розвитку, клінічних проявів, лікування і прогнозів кожної з цих хвороб. Здоров’я можна охарактеризувати такими ознаками: – нормальна функція організму на всіх рівнях його організації – органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біо-хімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню; – здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці; – динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища; – здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігання живої основи в організмі; – відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення; – повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів. У світі сучасних наукових уявлень здоров’я як соціальне явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною проблемою і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених.
2 Фактори, що впливають на здоров’я людини
Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини . Доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя. Спосіб життя людини – це сукупність матеріальних умов, суспільних соціальних установок (культура, освіта, традиції тощо), умов поведінки (включаючи соціально-психологічну та фізіологічну реактивність) особистості і зворотний її вплив на ці умови. Активна участь людини в процесі формування умов життя – обов’язковий елемент поняття "спосіб життя”, так як спосіб життя людини – адекватна реакція на навколишнє її середовище в цілому. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природно-кліматичні умови (внесок цих чинників – до 20 %). Істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще близько 20 %, які визначають сучасний рівень здоров’я населення. Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги, неефективність медичних профілактичних заходів припадає всього 10 % "внеску” на той рівень здоров’я населення, що маємо сьогодні. Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу низки захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо. На здоров’я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин. Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, пов’язану з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо). Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо. Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань – грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто впливати на час-тоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління – на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними. Не меншу загрозу для людства несе антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей. На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як серцево-судинні хвороби, онкологічні запалення, дистрофічні зміни, алергія, цукровий діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини. Людина, яка має міцне здоров’я, справедливо вважає, що їй пощастило. Але коли мова йде про захворюваність і смертність населення, то справа тут в іншому. Соціальні й економічні умови, які не забезпечують людей нормальним харчуванням, чистою водою і задовільними санітарно-гігієнічними нормами, в кінцевому результаті позначаються на стані здоров’я населення. Негативний вплив мають на нього і виробничі процеси на підприємствах, в яких ігноруються факти забруднення робочих місць або його місцевості різноманітними небезпечними відходами. Неправильне харчування, вживання спиртних напоїв, паління, недостатнє фізичне навантаження лежать в основі багатьох поширених хвороб. А це, в свою чергу, пов’язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави. Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у шахтах, на заводах і у полі спостерігається професійні захворювання і рання смерть. Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров’я населення України в останні роки різко знизився. Значно збільшилась кількість захворювань: серцево-судинних, особливо інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань мозку; алергічних; органів травлення; на рак; бронхіальну астму та цукровий діабет. Порушилися генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2–4 рази. Смертність перевищила народжуваність. Україна посіла перше місце в Європі за рівнем дитячої смертності. За останні 5 років тривалість життя чоловіків зменшилась з 64 до 57 років, жінок – з 74 до 702. Дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров’я. Із розвитком людського суспільства розвиваються їх хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується природна рівновага. Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навколишнього середовища на здоров’я – в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносин людей з їх природним оточенням. Здоров’я населення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.
3 Критерії та групи здоров'я
Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьох критеріїв : 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності. Відомо, що хвороба може виникати поступово й непомітно. Людина практично здорова до того часу, поки вимоги, що ставляться до її організму, не перевищують його пристосувальних можливостей. Тому здоров'ям називається стан людини, що характеризує працездатність та можливість пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, впливати на фізичні та психічні функції людини. Ці риси можуть зберігатися в умовах дії сильних подразників. Чим краще пристосовується організм, тим ширший у нього діапазон пристосувальних реакцій, тим міцніше здоров'я. Групи здоров'я На основі критеріїв розрізняють п'ять груп здоров'я: Перша група - здорові особи з нормальним психічним і фізичним розвитком (для заняття фізкультурою належать до основної медичної групи). Друга група - здорові особи з деякими функціональними й морфологічними відхиленнями, що виникли внаслідок перенесеної хвороби, частих простудних захворювань (належать до підготовчої медичної групи). Третя група - належать особи з хронічними захворюваннями в стані компенсації, з фізичними вадами, які виникли внаслідок травм (спеціальна медична група). Четверта група - особи з хронічними хворобами в стані компенсації, що значно обмежують її пристосування до зовнішнього середовища та знижують працездатність. П'ята група - хворі особи в стані декомпенсації, інваліди першої та другої груп. Бути здоровим - природне прагнення людини. Здорова й духовно розвинута людина гарна, бо вона себе добре почуває, здатна одержувати задоволення від праці, має змогу вдосконалюватися, досягаючи нев'янучої молодості духу й внутрішньої краси. У фізичній культурі та медицині цілеспрямована свідомість здавна розцінюється як могутній фактор, що сприяє мобілізації захисних сил організму як у здорової, так і в хворої людини. Свідомими діями хворий здатний захистити себе від "входу" у хворобу й запобігти розвитку патологічного вогнища збудження, що називається домінантою. Принцип домінанти - це загальний принцип діяльності центральної нервової системи. Основні ознаки здоров'я: добрий фізичний і розумовий розвиток, високий рівень працездатності й пристосування організму до зовнішнього середовища, що постійно змінюється. До факторів, які зміцнюють здоров'я, необхідно віднести: раціональне харчування, оптимальний руховий режим, загартування, позитивні емоції, перебування на свіжому повітрі й сонці, дотримування особистої гігієни. До чинників, які негативно впливають на здоров'я (фактори ризику), належать: гіподинамія, неправильне харчування, шкідливі звички, нераціональний спосіб життя.
4 Індикатори здоров`я населення
Визначення здоров`я є широким і не може бути охоплено одним індикатором. У позитивному плані здоров`я населення можна оцінити в термінах середньої тривалості життя при народженні (або після досягнення будь-якого віку) - кількість років, яку проживе немовля, якщо рівень смертності у вікових групах не зміниться. Середня тривалість життя залежить від статі людини - біологічна розбіжність між чоловіками і жінками становить 4-5 років. При позитивному підході для оцінки здоров`я використовується також показник якості життя - кількість років життя без обмежень, пов`язаних з хворобою та інвалідністю. В Нідерландах, наприклад, тривалість життя без обмежень складала у чоловіків до 59,5 років, у жінок - 58,2 (розрахунок за 1984-1985 роки), додаткове життя з обмеженнями - 13,3 роки для чоловіків, 23,3 роки для жінок ,2. При негативному підході (який більш поширений) стан здоров`я описують в термінах смертності, захворюваності, функціональних відхилень. Смертність представляють як загальну або за причинами на 100 000 населення. Смертність дітей до одного року їх життя розраховують на 1000 дітей цього віку. Для порівняння популяцій з різним віковим складом структуру смертності необхідно стандартизувати за віком, тому що "старі” популяції будуть мати вищі коефіцієнти смертності з багатьох хвороб: наприклад, онкологічних, серцево-судинних і т.д. . Вважається також, що показник смертності дітей до одного року їх життя відображає головним чином якість і доступність медичної допомоги для дітей та спосіб життя населення. Захворюваність - відношення кількості осіб з вперше виявленими випадками хвороби за наявний проміжок часу до середньої величини людської спільноти протягом того ж самого періоду, поширеність - відношення кількості осіб, які мають певну хворобу у даний період часу, до середньої величини людської спільноти протягом того ж самого часу. При користуванні даними статистичної звітності, необхідно звернути увагу на те, що відомості про смертність населення, показник середньої тривалості наступного життя більш вірно характеризують його стан здоров`я. Дані державної звітності щодо захворюваності і поширеності можна вважати достатніми тільки для деяких хвороб, наприклад, інфекційних, онкологічних, діабету, тощо. У багатьох випадках різниця в показниках між регіонами країни відображає доступність і якість медичної допомоги, рівень освіти населення, соціально-економічну різницю між областями з більшим чи меншим ступенем урбанізації. Наприклад, відомо, що смертність дітей до одного року їх життя менша там, де освіта матерів вища. Використання показників захворюваності і поширеності є слушним у спеціальних епідеміологічних дослідженнях, які, на жаль дуже дорого коштують. Фактори ризику для здоров`я населення, що зустрічаються в навколишньому середовищі України, різноманітні. Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу. Вплив багатьох забруднювачів на здоров`я може компонуватися з іншими чинниками (паління, алкоголь, економічні негаразди). Ця негативна дія на здоров`я не завжди достатньо вивчена, але на сьогодні не існує сумнівів у тому, що забруднювачі середовища можуть підвищувати кількість захворювань органів дихальної системи, пухлин різної локалізації, деяких вроджених аномалій і т.і., а також погіршувати самопочуття. Як оцінити розміри негативного тиску довкілля на здоров`я населення, пріоритезувати чинники навколишнього середовища у їх шкідливій дії і визначити послідовність профілактичних дій, особливо в умовах економічної і фінансової дестабілізації? Відомо, що для оцінки наслідків несприятливої дії чинників навколишнього середовища щодо здоров`я враховується наступне: - біологічна дія шкідливого чинника; - ступінь його розповсюдження; - стійкість чинника у часовому просторі; - розміри груп населення, які в тій чи іншій мірі знаходяться під негативним впливом. Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання, або регламентують їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації приймається згідно концепції "користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує. Ця величина встановлюється з урахуванням не тільки вищевикладених критеріїв, але й економічного стану суспільства. В Україні до теперішнього часу регламентування шкідливих чинників проводиться з позицій "примату здоров`я” і "нульового” ризику. Вважається, що при дотриманні розробленого нормативу, антропогенні чинники негативно не впливатимуть на здоров`я людей. Але це твердження не відповідає дійсності, в популяції завжди знайдуться індивіди більш чутливі - особи з хронічними захворюваннями легенів, печінки, спадковою схильністю і т.і. В Україні взагалі майже не користуються концепцією ризику (ймовірності виникнення) для регламентування і оцінки шкідливого впливу чинників навколишнього середовища. Поняття допустимого ризику існує тільки при регламентуванні радіаційного чинника (іонізуючого випромінення). Між тим, без застосування поняття ризику і його розрахунку неможливо вірно ранжувати чинники за ступенем їх шкідливості. Слід також зазначити, що нашій країні з вкрай дестабілізованою економікою потрібні реальні і прийнятні рівні ризику. Відсутність або обмеження застосування вищевказаних понять ускладнює кількісну оцінку шкоди, що наноситься здоров`ю негативним впливом середовища.
5. Різновиди узагальнених індексів для комплексної оцінки стану здоров’я.
Для комплексної оцінки стану здоров’я населення, як правило, використовуються узагальнені індекси здоров’я, що інтегрують в собі ряд показників. Застосування індексів дає можливість кількісно описати стан здоров’я населення, враховуючи різні аспекти та фактори, що впливають на його формування . Сутність комплексного індексу здоров’я полягає в тому, що численні розрізнені показники, які характеризують здоров’я населення, замінюються одним. В ідеалі комплексний індекс здоров’я населення має включати інформацію про всі аспекти здоров’я та фактори впливу на його формування. Як правило, до розрахунку комплексних показників здоров’я населення ставиться ряд наступних вимог : 1) доступність даних (чим складніший і інформативніший показник, тим більш проблематичним є формування необхідної бази даних); 2) якість, яка повинна гарантуватись достовірністю і повнотою охоплення даних, що використовуються для розрахунку індексу; 3) відтворюваність різними спеціалістами; 4) специфічність (відображення змін тільки в тих явищах, відтворенням яких є); 5) чутливість до змін (з часом важливість впливу різних факторів змінюється); 6) ієрархічність ( єдиний принцип для всіх ієрархічних рівнів). В багатьох індексах здоров’я визначення і оцінка здоров’я населення ґрунтується на визначенні від супротивного, тобто від ступеню і поширеності захворювань, фізичних і психічних дефектів. Відповідних критеріїв і показників оцінок власне здоров’я практично не існує. В 60-х рр. було зроблено спробу побудувати власне індекс здоров’я. Зокрема, було запропоновано розраховувати його як частку незвернень за медичною допомогою протягом певного періоду (рік і ін.). Одразу цей показник був досить скептично сприйнятий науковою спільнотою. Проте пізніше його стали застосовувати, хоча в офіційному переліку показників здоров’я населення він ще досі не існує. Іншими показниками, що претендують на комплексну оцінку здоров’я населення, є потенціал здоров’я населення, індекс громадського здоров’я та індекс здорового способу життя. Потенціал здоров’я населення – це міра здоров’я людей, накопиченого суспільством, і його резервів, що створюються веденням активного, здорового способу життя. Його можна визначити як питому вагу населення із високими показниками здоров’я. Потенціал здоров’я населення також розраховують при визначенні втрат здоров’я (за даними медико-статистичних та медико-демографічних показників. Індекс громадського здоров’я розраховують як співвідношення питомої ваги факторів здорового і нездорового способів життя. Індекс здорового способу життя розраховується як частка осіб, що ведуть здоровий спосіб життя. В комплексних оцінках здоров’я населення жоден із вищезазначених показників здоров’я так і не набув широкого розповсюдження. Одним із найбільш поширених комплексних показників оцінки стану здоров’я населення є показник очікуваної тривалості життя – величина, що акумулює повікові показники смертності. Метод розрахунку даного показника базується на таблицях смертності, які показують імовірність прожити ще 1 рік для особи певного віку і статі. Український вчений С. Стеценко наводить наступне визначення середньої тривалості очікуваного життя: "це кількість років, яку в середньому має прожити дане покоління народжених, або певна кількість однолітків за умови, що протягом цього майбутнього життя при переході з однієї вікової групи в наступну коефіцієнти смертності будуть такими самими, як і на момент складання таблиці”. В методології розрахунку індексу людського розвитку для апроксимації показника здоров’я населення, як правило, використовується саме цей показник. Методологія концепції людського розвитку виходить з того, що довге і здорове життя є одним із стратегічних пріоритетів людини. Використання показника очікуваної тривалості життя в даному випадку ґрунтується на припущенні, що будь-яка людина, маючи вибір, завжди обере можливість прожити тривале й здорове життя. Зважаючи на доступність даних та можливість порівнювати різні групи країн за даним показником, використання очікуваної тривалості життя для апроксимації здоров’я населення є досить поширеним. В той же час, прямого зв’язку між очікуваною тривалістю життя і здоров’ям населення немає. Наприклад, молода і здорова людина може загинути від нещасного випадку або виробничої травми, а людина з певними вадами і порівняно низьким рівнем здоров’я за допомогою медицини може жити довго. З метою уніфікації та можливості порівняння здоров’я населення серед різних країн світу в доповіді ВООЗ за 2000 р. було представлено новий показник очікуваної тривалості життя, відкоригований на інвалідність (disability-adjusted life expectancy (DALE)). В доповіді ВООЗ за 2002 р. для більш повного відображення різних станів здоров’я, що були включені до розрахунків, назву даного показника було змінено на показник очікуваної тривалості життя, відкоригований на здоров’я (health adjusted life expectancy (HALE)). Очікувана тривалість життя, відкоригована на здоров’я населення (HALE) базується на показнику середньої очікуваної тривалості життя, однак враховує коригування на час хворобливого стану. Іншими словами даний показник відображає кількість здорових років, які очікується, що проживе новонароджений, враховуючи поточний рівень смертності і захворюваності. Ідея розрахунку таких показників вперше була запропонована у 60-х рр. 20 століття В. Сандерсом, який запропонував модифікувати таблиці смертності можливістю нового виду аналізу за станом здоров’я населення. У 1971 році Дж.Саліван запропонував перший метод обрахунку «очікуваної тривалості здорового життя» (health expectancy). У 1989 році Міжнародна дослідницька мережа REVES поставила завдання поширеності та забезпечення порівняності таких показників. За своєю сутністю обидва вищезазначених показники не відрізняються, однак назва HALE є більш поширеною в Канаді та Північний Америці, тоді як DALE є більш поширеним серед країн Європейського регіону. Показники DALE і HALE належать до системи оцінки здоров’я населення ВООЗ (Summary Measures of Populatiion Health) і за останні 10 років набули значного поширення серед економічно розвинених країн Європейського регіону та Північної Америки. Через складність обрахунку, а також зважаючи на той факт, що вони розраховуються на основі медико-демографічних обстежень, які в залежності від країни суттєво відрізняються, дані показники продовжують залишатись складними для порівняння. Незважаючи на початкову ідею "порівняності”, в повній мірі поставленої мети REVES досягти не вдалось. Показники очікуваної тривалості життя, відкориговані на здоров’я, можна порівнювати лише серед країн ЄС, показники яких гармонізовані та входять до єдиної бази опитування домогосподарств ЄС (European Community Household Panel). Починаючи з 60-х рр., в розвинутих країнах світу значного поширення набув комплексний показник – коефіцієнт життєстійкості населення, який також можна вважати одним із різновидів узагальнюючих показників здоров’я населення. Коефіцієнт життєстійкості населення визначається, виходячи із наступної системи показників: - бюджетних витрат на соціальні, медичні та екологічні програми; - якості продуктів харчування; - очікуваної тривалості життя; - смертності немовлят. Критичне значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні одного бала, максимальне – п’ять балів. Країн із максимальним значенням життєстійкості за даними 90-х рр., виявлено не було. Коефіцієнт на рівні чотирьох балів мали такі країни, як Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, на рівні трьох балів – США, Японія. Коефіцієнт життєстійкості населення країн колишнього СРСР, в тому числі і для України, є порівняно низьким: 1,4 бали. В цілому, загальноприйнятими показникам здоров’я населення вважаються такі: - медичні ( захворюваність, смертність, смертність немовлят, інвалідність); - соціального добробуту (демографічна ситуація, санітарно-гігієнічні показники факторів навколишнього середовища, способу життя, рівня медичної допомоги, соціально-гігієнічні показники); - психічного добробуту (захворюваність на психічні хвороби, частота виникнення невротичних станів). Для характеристики здоров’я населення найчастіше користуються медичними показниками та показниками соціального добробуту, хоча більшість з них не відтворюють власне рівень здоров’я. Щодо медичної групи показників, то вони в більшій мірі є показниками «нездоров’я», ніж власне здоров’я. Відповідно до даних ВООЗ, показники, що характеризують стан здоров’я населення, можна класифікувати за наступними групами: демографічні, соціально-економічні, смертності, захворюваності, способу життя, навколишнього середовища, стану системи охорони здоров’я, здоров’я матері і дитини. Враховуючи, що показники кожної групи характеризують лише певний аспект здоров’я, для порівняння стану здоров’я населення між різними групами країн та розрахунку впливу здоров’я населення на макроекономічному рівні існує потреба в узагальнюючому індексі здоров’я. На даний момент не існує єдиної загальної методики розрахунку інтегрального індексу здоров’я, який був би достатньо інформативним та порівнюваним.
6 Оцінка стану здоров’я населення України за інтегральними показниками
Оцінка стану і тенденцій здоров’я населення є необхідною умовою для ефективної науково обґрунтованої діяльності системи охорони здоров’я, служить основою для планування лікувально-профілактичних заходів, розробки організаційних форм і методів роботи органів і установ охорони здоров’я, а також для контролю за ефективністю їх діяльності по збереженню і зміцненню здоров’я населення. Все це обумовлює нерозривний зв’язок показників здоров’я з об’ємом і характером медико-санітарної допомоги населенню і в кінцевому підсумку прийняття адекватних управлінських рішень.
Таблиця 1 - Перелік основних інтегральних показників стану здоров’я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров’я АР Крим, областей України, міст Києва та Севастополя.
Нагальні проблеми щодо збереження здоров’я є актуальними як для держави в цілому, так і для кожної людини, зокрема. У показниках здоров’я концентрується вся складна взаємодія чинників, що впливають на населення. Об’єктивні довгострокові його оцінки є основою для прийняття управлінських рішень, обґрунтування програм розвитку галузі охорони здоров’я, в тому числі поліпшення організації медичної допомоги різним верствам населення. Важливе значення має моніторинг таких інтегральних показників стану здоров’я як смертність немовлят, материнська смертність, які характеризують загальний рівень санітарного та соціально-гігієнічного розвитку країни, діяльність служби охорони здоров’я. Смертність немовлят у 2010 р. за оперативними даними була найнижчою у м. Києві, Полтавській області (відповідно 5,41 і 6,0) на 1000 народжених живими. Зменшення цього показника порівняно з 2009 р. спостерігалося у м. Києві, Полтавській, Київській, Чернігівській, Хмельницькій, Херсонській, Луганській, Черкаській, Закарпатській, Кіровоградській областях, підвищення (за два останні роки) – у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Запорізькій, Житомирській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернігівській областях, АР Крим та в м. Севастополі. Рівень материнської смертності у 2010 р. порівняно з 2009 р. знизився у 13 областях та м Києві та Севастополі, а в Хмельницькій області випадки материнської смертності були взагалі відсутніми. Проте за цей період вона підвищилася у 10 областях і АР Крим. Викликає тривогу високий рівень материнської смертності Кіровоградській (76,0) області. Необхідним є також визначення ступеня порушення стану здоров’я, а саме таких його показників, як інвалідність дитячого та дорослого населення, які дозволяють планувати та оцінювати вирішення проблем медико-соціальної допомоги особам зі стійкою втратою працездатності, своєчасність та ефективність реабілітації. Проведений аналіз вищенаведених показників дає підстави стверджувати, що зважаючи на загальні тенденції щодо підвищення захворюваності і поширеності хвороб, відмічається зменшення рівня первинної інвалідності осіб працездатного віку у 14 областях. Такі ж тенденції спостерігаються і стосовно первинної інвалідності дитячого населення (зменшення показника в 8 областях України).
Таблиця 2 Динаміка смертності немовлят (на 1000 народжених живими)
Підвищення доступності та якості медичної допомоги спрямоване на захист прав громадян щодо отримання медичних послуг, оптимізація яких здійснюється, зокрема, шляхом упорядкування мережі медичних закладів, впровадження нових технологій та форм медичного забезпечення, стандартів обсягів і якості діагностики і лікування. Зміни такого показника як питома вага новоутворень, виявлених вперше в ІІІ стадії, були різноспрямованими. На 14 територіях частка вперше виявлених хворих з третьою стадією хвороби зменшилась, на 12 – зросла. Показник вперше виявлених хворих зі злоякісними новоутвореннями у ІV стадії у 2010 р. порівняно з 2009 р. знизився на 11 території і , а на 13 – зріс.
Зміцнення здоров'я і вдосконалення системи його охорони, як світова проблема сьогодення, знаходить відображення в національних та офіційних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я. Європейська політика щодо цього на XXI ст., визначаючи стратегію і тактику розбудови регіональних систем, передбачає, перш за все, зменшення захворюваності, інвалідності і смертності населення, збільшення тривалості якісного життя. Рівень здоров'я народу України на межі століть, обумовлений кризовими явищами в економіці, кваліфікується як незадовільний, що супроводжується зростанням смертності, особливо серед працездатних, значною інвалідизацією, скороченням народжуваності, значними параметрами захворюваності. За останнє десятиліття стан здоров’я населення помітно погіршився. Середня тривалість життя громадян на 10–12 років нижча, ніж у країнах з розвиненою економікою, і становить 69,3 року, причому найбільше відносне скорочення тривалості життя спостерігається серед громадян працездатного віку. Водночас саме показник очікуваної тривалості життя репрезентує стан здоров’я населення та інші фактори, що впливають на нього, оскільки в переважній більшості випадків у людини, яка має безперешкодний доступ до висококваліфікованої медичної допомоги, тривалість життя, як правило, довша. Високими порівняно із середньоєвропейськими показниками залишаються рівні материнської, малюкової та дитячої смертності. Тільки третина дітей віком до 18 років здорові. Високою є також смертність унаслідок нещасних випадків, травм та отруєнь, причому 76 відсотків постраждалих гине на догоспітальному етапі. Зростає потреба в медичній допомозі, тому що перебіг хвороб стає більш важким і тривалим. Збільшується питома вага запущених патологій, лікування яких вимагає значних витрат. Разом з цим, здоров'я нації – основа держави. Економічний розвиток, фінансування заходів, спрямованих на охорону здоров'я, добробут громадян – прямо залежні від здоров'я народу. Зменшення фінансування заходів, спрямованих на охорону здоров'я, приводить до зниження виробництва продуктивних сил (здоров'я і життя), а відтак – до спаду економіки і значить – до відсутності коштів на відтворення виробничих сил держави. Стратегія соціально-економічних реформ має передбачати орієнтацію всіх сфер суспільства на створення здорових умов життя, особливо умов праці, на поширення здорового способу життя, тобто на прийняття і реалізацію стратегії ВООЗ «Здоров'я для всіх», що впроваджується в багатьох країнах. Вона передбачає поліпшення здоров'я населення шляхом орієнтації всіх напрямків соціально-економічної політики на вирішення цієї проблеми, посилення профілактичного напрямку в охороні здоров'я та інших сферах діяльності, доступність медичної допомоги для всіх соціальних верств населення. Рівень здоров'я населення – інтегральний показник соціального благополуччя. Оцінка прогресивних перетворень на шляху досягнення «здоров'я для всіх» здійснюється на основі постійного моніторингу показників здоров'я та факторів, які його обумовлюють.
