Час спливає, а проблеми охорони здоров’я залишаються незмінними — недостатнє державне фінансування медичних закладів (при тому, що на краще є, але до належного ще як до Києва пішки), невисока зарплата при високому завантаженні та відповідальності, не завжди належні умови праці та проживання, особливо на селі.

З огляду на прагнення лікарів з різних регіонів нашої країни об’єднатися для захисту прав та інтересів медичних працівників і було прийнято рішення об’єднати регіонально-територіальні асоціації в єдину структуру — Асоціацію лікарів України. Установчий з’їзд відбувся в нашому місті.

Сьогодні ми запросили до розмови людину, котра стояла біля витоків цієї події, — доцента кафедри екології Національного гірничого університету, кандидата медичних наук Володимира Богданова, віце-президента обласної асоціації лікарів та члена правління Асоціації лікарів України.

— Скажіть, будь ласка, який зміст ви вкладали в слова «захист прав інтересів медичних працівників»?

— Асоціація лікарів України сконцентрувала свою увагу на найважливіших проблемах. Найперше — депопуляція України. Адже кому ж, як не медикам, краще знати, що населення України зменшується і стрімко старіє, через якихось один – два десятки років чверть українців за віком буде старша шістдесяти! Серед найважливіших проблем — і екологічна ситуація в країні, права пацієнта, якість професійної медичної освіти, доступність медичного обслуговування всім верствам населення в ринкових умовах, страхова медицина, оплата праці медичного працівника, морально-етичні проблеми лікування.

Нашу асоціацію внесено у реєстри Європейської медичної асоціації, ми тісно співпрацюємо з Європейським бюро всесвітньої організації охорони здоров’я, і це дає нам змогу застосовувати в країні новітні розробки зарубіжних учених.

— Новітні розробки — то добре, але як на мене, дуже нагальна проблема — реформування вітчизняної охорони здоров’я, щоб зрештою зробити ті напрацювання доступними для всіх верств населення, а не тільки для тих, у кого тугі кишені.

— Так, з переходом до ринкової економіки відбулися кардинальні зміни соціально-економічної системи, частиною якої є й охорона здоров’я. Тому асоціація вивчила основні моделі охорони здоров’я, які існують у світі. Їх чотири: страхова комерційна (вільно-конкурента) у США, страхова некомерційна (система Бісмарка) в Австралії, Бельгії, Франції, Німеччині, Нідерландах, державно-комерційна — у країнах Північної Європи, Канаді, Великій Британії, Іспанії, Португалії, а також державно-некомерційна (система Семашка), яка була в республіках колишнього Радянського Союзу.

І ми вважаємо, що система охорони здоров’я яка існує в Україні і ї формально державною, повинна бути поділена на три складові — державну, громадську та приватну медицину. Основна частина має належати державі і працювати за своїми економічними законами, а наступні дві утримуватимуть колективи, товариства, приватні підприємства.

Сьогодні у нас в країні функціонують безліч закладів недержавної медицини, вони розвиваються швидко, але вони поза контролем професійних обладнань медиків, хоча й становлять відчутну частку загального обсягу медичних послуг.

Погано, що відбулося різке розмежування. Є певні професійні групи лікарів, котрі працюють в елітних комерційних медичних закладах, мають там відповідну зарплату. І є загальна маса лікарів, яка живе в умовах, аж ніяк не гідних цієї відповідальної професії. Це розмежування позначилось на умовах роботи, оплаті праці, а отже, й на рівні життя медичних працівників.

Асоціація вбачає своє завдання в тому, щоб об’єднати лікарів, які працюють у закладах різних форм власності. Заради спільної мети — відродження вітчизняної охорони здоров’я, забезпечення здоров’я нації. Але вирішити це завдання можна лише за сприяння найвищих владних структур. Бо нині кошти, які виділяються на охорону здоров’я, становлять всього три відсотки внутрішнього валового продукту. Тим часом стаття 12 Закону України «Про охорону здоров’я» називає необхідним мінімумом фінансування десять відсотків.

— І який же вихід?

— Впровадження таких невідкладних заходів, як бюджетно-страхова медицина, перехід до практики сімейної медицини, причому він повинен відбуватися не на засадах ентузіазму, а на базі стабільного фінансування для перепідготовки лікарів, для створення офісів сімейної медицини, які були б оснащені новітньою лікувально-діагностичною апаратурою. Потрібно розробити та впровадити стандартизовані технології медичної допомоги. Потрібно відмовлятися від зрівнялівки, опрацювати нормативи трудозатрат медичних працівників різних спеціальностей і, керуючись цими нормативами та фондом оплати праці, обчислити індивідуальні розцінки для кожного медичного працівника. Потрібно ще безліч заходів, і ми готові докладно говорити про них із зацікавленими державними особами.

— Але поки все воно буде відбуватись, поки триватиме цей перехідний як бути людям, що не мають змоги ходити до елітних лікарів?

— Асоціація активно шукає відносно легкі та дешеві способи. Наприклад, чом би не впроваджувати між лікарні каси? У нас на Дніпропетровщині подекуди вже є цей досвід. Ідея проста та ефективна — будь-хто бажаючий, котрий усвідомлює, що цілком може захворіти, виплачує до каси щомісячно певну суму, а за це в разі потреби користується медичними послугами в лікарнях які беруть участь в експерименті, безплатно. Там його оглядають, консультують, видають ліки, в разі потреби запрошують фахівців.

В майбутньому можливо організовувати за таким принципом не тільки поліклінічне лікування, а й перебування в стаціонарі. Припустимо, 50 відсотків коштів витрачається на ліки, 40 відсотків — на придбання новітнього обладнання, десять залишається на утримання каси. В Одесі, наприклад, люди щомісяця платять по 5 гривень. У нас в Дніпропетровську цей внесок може бути дещо більшим, можливо, в разі дуже складних випадків пацієнту доведеться доплатити додатково до внеску. Але всі ці питання цілком піддаються регулюванню. Причому асоціація готова вислухати будь-які інші пропозиції від колег, зацікавлених сторін, аби лише вони надходили.

— Але ми все про Україну та про Україну. А які досягнення нашої, Дніпропетровської асоціації лікарів?

— На жаль, похвалитися нічим. Можна говорити лише про відродження в нас руху, важливого як для піднесення престижу медичної професії, так і для кожного жителя Дніпропетровщини.

— Хочеться все ж таки вірити, що найближчим часом справи зміняться на краще. Адже лікарям Дніпропетровщини є чим похвалитися в багатьох галузях охорони здоров’я. І вони потерпають від тих же проблем, що й їхні колеги по всій країні.

— Безперечно. Від того, як будуть захищені права та інтереси медичних працівників, зрештою виграють ті, хто звертається до них по допомогу. Обласна організація асоціації існує всього кілька років, і моє колеги добре розуміють важливість проблем, які перед нами стоять. І роблять для розв’язання цих проблем багато. Але, думаю, відчутний прорив у нас в області відбудеться тоді, коли обласна асоціація усвідомить себе структурою, що спроможна відчутно впливати на стан справ в охороні здоров’я Дніпропетровщини. Ми маємо могутній науковий та практичний потенціал і спроможні розв’язати складні проблеми.

Розпитувала

Євгенія Громадська