Каталог статей
В категории материалов: 42 Показано материалов: 21-30 |
Страницы: « 1 2 3 4 5 » |
Сортировать по:
Дате ·
Названию ·
Рейтингу ·
Комментариям ·
Просмотрам
Більшість герпетичних уражень мають тенденцію до рецидивів та
хронічного перебігу. Це передбачає комплексний підхід до лікування
захворювань, зумовлених вірусом простого герпесу (ВПГ), з використанням
етіотропних противірусних препаратів, імунних стимуляторів,
фізіотерапевтичних засобів. Ефективним препаратом для лікування
генітального герпесу є ацикловір (зовіракс), який призначають
усередину, внутрішньовенно і місцево. Він добре проникає в клітини, має
мінімальну токсичність, не викликає звикання, не накопичується в
організмі, що дозволяє застосовувати його протягом тривалого часу.
Оральні препарати ацикловіру показані для лікування герпетичних уражень
шкіри і слизових оболонок. |
Гарднерельоз займає певне місце серед хвороб, що виникають при статевих
контактах. Захворювання є результатом інфікування піхви гарднерелою
(Gardnerella vaginalis), раніше відомої як Haemophilus vaginalis.
Gardnerella vaginalis — нерухома грамнегативна паличка.
Зараз встановлено, що цей мікроорганізм є умовно- патогенним, тобто
зумовлює патологію тільки за певнихумов і часто в асоціації з іншими
мікробами: Prevotella
bividisients, Bacteroides ureoliticus/levii, Fusobacterium nucleatum,
Mobilincus species, Peptostreptococcus prevotii/ qnaerobicus,
Mycoplasma hominia, Ureaplasma urealiticum. Інфекція, що спричиняється
гарднерелами, контагіозна. |
Найбільш часто збудниками сечостатевих мікозів є дріжджоподібні гриби
роду Candida — С. albicans, С. krusei, С tropicalis, С
pseudotropicalis, С. stellatoidea,
С. parapsilosis, а також різні сполучення грибкових агентів, зокрема,
гриби роду Torulopsis (Torulopsis glabrata) у сполученні з Candida.
Дріжджоподібні гриби Candida і Torulopsis є умовно-патогенними
мікроорганізмами. |
В організмі людини паразитують три види трихомонад: Trichomonas tenax,
що виявляється в порожнині рота; Tricomonas hominis — у
шлунково-кишковому тракті, Trichomonas vaginalis — у сечостатевому
тракті. Патогенною є тільки Т vaginalis.
У жінок місцем мешкання Т. vaginalis є піхва, у чоловіків —
передміхурова залоза і сім'яні пухирці. Сечовипускний канал може
уражатися у хворих обох статей.
У більшості чоловіків трихомоніаз перебігає безсимптомно. |
Сечостатевий мікоплазмоз — інфекція, що передається статевим шляхом,
спричиняється генітальними міко- плазмами: Mycoplasma hominis,
Mycoplasma genitalium і Ureaplasma urealiticum.
Терапія генітального мікоплазмозу повинна бути комплексною,
патогенетично обґрунтованою і включати не тільки засоби впливу на
збудник, але й підвищення захисних сил організму. Як і при інших
запальних захворюваннях сечостатевих органів інфекційної природи,
терапія повинна відповідати клінічному топічному діагнозу, стадії
хвороби та особливостям патології у конкретного пацієнта. |
Збудник Chlamydia trachomatis — облігатний внутрішньоклітинний паразит,
Якому притаманна стійкість до багатьох антибіотиків. При сечостатевому
хламідіозі застосовують етіотропну, патогенетичну і
симптоматичнутерапію. Результати лікування залежать не тільки від
своєчасного встановлення діагнозу захворювання, але й від ретельності
та достатньої тривалості терапії. Вибір засобів лікування здійснюється за наявності ускладнень. |
Гонорея
Збудник захворювання Neisseria gonorhoeae є типовим представником грамнегативних кокових бактерій, чутливий до багатьох антибактеріальних препаратів. Але ступінь чутливості залежить від штаму (ауксотипу) гонококів
і наявності плазмідних або хромосомних бета-лактамаз та інших ферментів, що розщеплюють антибіотики. Гонококи пристосувались уникати захисних сил
макроорганізму та дії антимікробних препаратів. Перенесена інфекція викликає лише нестійкий штамспеци- фічний имунітет, який не запобігає новому зараженню
через мінливість поверхніх антигенів гонокока. |
Сифіліс як моноінфекція зустрічається досить рідко — приблизно у 1/3 випадків. Частіше діагностується змішана інфекція — сифіліс із хламідіозом, мікоплазмо-
зом та іншими статевими хворобами (приблизно у 2/3 випадків). Причому сифіліс поряд з однією урогеніталь- ною інфекцією спостерігається у половини хворих, з двома — у 1/5. Виявлялися хворі з трьома й навіть чотирма венеричними інфекціями, окрім сифілісу. Наявність суб' єктивних скарг з боку сечостатевого тракту мають менше половини хворих на сифіліс із супровідною хламідійною та мікоплазмовою інфекцією. |
1.1. Загальні принципи
Пеніциліни є основними лікарськими засобами для лікування сифілісу. В
Україні використовуються такі препарати біосинтетичного пеніциліну:
• бензилпеніциліну натрієва сіль (пеніцилін О)
• бензилпеніциліну новокаїнова сіль (прокаїн-пеніцилін в)
• препарати бензатинбензилпеніциліну (біцилін-1, екстенцилін, ретарпен)
• комбіновані препарати пеніциліну:
^ біцилін-3 (бензатинбензилпеніцилін + бензилпеніцилін+бензилпеніциліну новокаїнова сіль)
^ біцилін-5 (бензатинбензилпеніцилін + бензилпеніциліну новокаїнова сіль).
|
Попередження
захворювань, що передаються переважно статевим шляхом, є найкращим методом
боротьби а цими хворобами. Уникнути хвороби можна за дотримання правильно
використовуваної особистої профілактики венеричних хвороб. |
|
Статистика |
|
|